Історія
Вірменська церква в Чернівцях
Вірменська громада століттями вважала Чернівці своєю малою батьківщиною, тому ідея будівництва власного її храму витала в солодкому буковинському повітрі давно. Головною проблемою на заваді була лише мала чисельність місцевої діаспори (станом на 1820 – лише три десятки родин), яка використовувала для своїх богослужінь зі згоди ксьондза місцевий католицький храм.
Однак стрімке зростання чисельності міських вірмен протягом кількох десятиліть знов повернуло будівництво власної вірменської церкви на порядок денний, в наслідок чого в 1865-ому на світ з’явився Будівельний комітет цього проекту, який діяв на громадських засадах з тодішнім бургомистром Якобом фон Петровичем (1815 – 1868) на чолі. Для вирішення проблеми фінансування був оголошений збір пожертв за усій території Австро-Угорщини, а задля його спонукання першим благодійником став сам цісар, Франц І Йосиф (1830 – 1916).
Ініціатива правителя знайшла відгук серед широких кіл його підданих – швидко коштів зібрали більше, ніж достатньо, і вже за чотири роки на частково подарованій містом ділянці в межах історичного центру був закладений наріжній камінь майбутньої святині. Вона зводилася за проектом та під керівництвом чеського архітектора, автора резиденції Буковинських митрополитів, Йосипа Главки (1831 – 1908).
Центральний фасад вірменської церкви
Величний, освячений на честь святих Петра і Павла, храм в стилі новороманської готики з елементами українського барокко розчинив свої двері перед парафіянами 9 жовтня 1875 року, щоб одразу перетворитися не тільки на духовний, а й на культурний центр чернівецької вірменської діаспори, чому сприяли наявність органу та відмінна акустика (його доволі часто використовували для проведення громадських заходів).
Бурхливі часи Першої світової війни 1914 – 1918 років і зміна підданства на румунське мало позначилися як на житті членів самої діаспори, так і їхньої святині. Але мир та благоденство перебували на буковинській землі рівно до моменту початку в 1939-ому Москвою та Берліном Другої світової війни за розподіл світу навпіл. Релейні гоніння під червоними прапорами, німецька окупація, повернення рад… і в 1944-ому серед інших церкву Петропавлівську церкву закрили.
Скульптура апостола Павла
За московських окупантів вона стояла то пусткою, то – виконувала брудну складську роботу, аж допоки вже в офіційному статусі пам’ятки архітектури державного значення влада не згадала про її унікальні акустичні властивості, які забезпечили в 1986-ому перехід споруди у підпорядкування місцевої філармонії, а також ремонт два роки по тому. Встановлення нового чеського органу та урочисте відкриття через рік після відновлення української Незалежності стало справжньою чернівецькою сенсацією.
Як Органний зал вона перебуває і досі. Релігійна ж складова, знов стала частиною історії храму в 2008-ому, коли вірменська громада знов розпочала виправляти свої релігійні служби в його стінах, ділячи споруду із власницею-філармонією. При цьому нечисельна вірменська громада (зараз – півсотні сімей) використовує приміщення в тому числі для своїх зібрань та недільної школи.
Архітектура
Хрестоподібна червоноцегляна тринавова в плані церква Петра і Павла споруджена на невисокому на схилі одного з чернівецьких пагорбів історичного центру, замикаючи кутову перспективу вулиць Вірменська – Українська з центральним фасадом на останню. Головним архітектурним стилем її виконання слугує романська готика з нотками українського бароко.
Південна нава вірменського храму
Акцентований двома двоярусними восьмиграними вежами, гранованою відкритою терасою-ґанком з кімнатою на верхньому поверсі під чотрисхилим покриттям центральний фасад споруди робить її з цього ракурсу схожою на середньовічну базиліку, але напівкруглі завершення осей трансепту та апсиди під конусним завершенням, як і центральна глава на невисокому світловому барабані із світловим поясом, що зовні акцентує аркада іонічного ордеру, нагадують про класичне її планування. По боках апсиди споруда має одноповерхові, прикрашені аркбутанами з пінаклями, квадратні в плані різниці.
Загалом ж декор чернівецького храму складають стрілчасті отвори (на другому поверсі – подвійні з «трояндою» на чолі) та складними ахівольтами, пояси дентикульної кладки, декоративні машикулі з тригліфами, профільовані з розетками між’ярусний та лобовий карнизи, портал різьблених дерев’яних дверей.
Пам’ятки
Окремої уваги заслуговують дві статуї святих Петра і Павла, на честь яких освячений храм. Вони, відновлені зараз знов охороняють центральний вхід до святині, хоча довгий час вважалися втраченими в радянський період, аж допоки місцевий краєзнавець Валерій Квітко не знайшов їх в доволі поганому стані на місцевому цвинтарі.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Українська, 30.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Н03 (Житомир – Хмельницький – Чернівці) або М19 (Ратне – Луцьк – Дубно – Тернопіль – Чернівці) до об’їзного шляху. Містом вулицями: Руська – Вірменська, в другому кварталі останьої знаходиться Органний зал.
Громадським транспортом залізницею до Чернівців, а потім міським – до Соборної площі, в одному кварталі по вул. Українській від якої розташовується вірменська церква.