Вишуканий митрополитський палацевий комплекс, в тиші саду-парку якого бесіди про духовне чулися частіше, ніж про мирське… правда не довго – незмовкаючий гомін молодого голосу студентства дуже швидко заглушив тихі неспішні богословські дискусії.
І все було б нічого, але два скажених імперця (один з Московії, інший – з Німеччини) вирішили, що мають право поділити Європу навпіл – так буковинський науково-освітній центр на північно-західній околиці міста спочатку зазнав нищівного фізичного удару від бойових дій, коли тирани зійшлися у двобої, а потім – гніт радянської окупації з мовчазної згоди світу.
Причому головний принцип, за яким діяла партократична система неосвічених обмежених особистостей, була: «не бери в заступники більш розумного за себе» – так через покоління зміни радянських «еліт» на чолі країни стали відверті невігласи, яким невідомі були елементарні норми та закони пристойної поведінки, не кажучи вже про економічно-суспільні принципи існування країни як такої. Одним з таких «зірок» радянських очільників був Микита Хрущов.
Тільки класичний московський ватажок, який не далеко відійшов від тих бандитів, що зі зброєю йшли «відняти та поділити» за незмоги та небажання заробити власною працею під червоними прапорами в 1917-ому, міг собі дозволити кричущу поведінку на генеральній асамблеї Організації об’єднаних націй, коли окрім прямих погроз цивілізованому світу скотився до стукання своїм чоботом по трибуні (як в народі кажуть: «можна вивести дівку з села, але село з дівки – ні»).
І це не єдиний інцидент, який демонстрував сутність цього недалекого курського селянина отримавшого всю повноту необмеженої влади без достатніх розумових здібностей – тут і засаджування кукурудзою всіх земель, і створення штучної Карибської кризи, і видворяння з країни художників, творчість яких йому не сподобалась, і нагородження самого себе чисельними медальками… і це на фоні гальмування радянської економіки зі зменшенням репараційних надходжень – наочний приклад ефекту Даннінга — Крюґера.
Чи поведінка Хрущова в Чернівцях, куди він приїздив після свого першого візиту 1940-ого з інспекцією в якості представника нової московської окупаційної влади (тоді ще в статусі 3-ого секретаря компартії України), ще двічі – вже як генсек. За місцевими легендами цілий очільник країни спочатку пройшовся по дозвільно-розважальних закладах колишньої австро-угорської перлини, де знайшов чимало слідів того розкішного довоєнного благоденства у вигляді дорогих предметів інтер’єру та меблів, і з усією категоричністю обмеженої особистості наказав прибрати весь цей буржуазний лоск, щоб довести до радянських стандартів сірої пересічності.
Далі-більше, для розміщення в Чернівцях головного партійного бонзи було облаштовано колишню віллу «Лола» поруч із тим самим комплексом буковинських митрополитів. Ось тільки була одна проблема – парадний її фасад виходив на глуху кам’яну огорожу навчального закладу, що дуже не сподобалося Хрущову, який взяв за звичку гуляти його парком, а для потрапляння на територію колишньої духовної резиденції треба було обійти кут. Народний поголос стверджує, що за ніч під чутким керівництвом КДБістів місцева влада розібрала частину стіни столітньої огорожі пам’ятки архітектури державної та світової спадщини, влаштувавши прохід для генсека.
Правда пізніше, щоб стерти сліди цього злочину після від’їзду Хрущова пролом в стіні замурували та затинькували. Людська пам’ять закарбувала цей факт вандалізму, а з випаданням радянського неякісного тиньку з’явилися і наочні докази цієї історії, яку окупанти старано намагалися перевести в розряд міських легенд.