Історія
Розкішний прикарпатський ліс, якому довелося поступитися своїми споконвічними володіннями людству з його матеріально-технічним прогресом, коли ці землі опинилися під владою Габсбургської корони. Так вже в 1786-ому на південній околиці розбудовуваних Чернівців, ще вкритій густим килимом пеньків, почалося будівництво двоповерхового готелю «Три корони». Чималим коштом та зусиллями власника ділянки на розі з Молодіївською (з’єднувала місто з однойменним селом), Степана Гайваса, в короткий термін була зведена двоповерхова будівля.
Майже століття готельна споруда в південному куті центральної міської площі продовжувала служити богові комерції Гермесу, допоки в світлі трансформації осучаснення наприкінці ХІХ століття ділянку не поділили на дві частини і з’явилися дві окремих споруди з різними адресами на різних вулицях, хоч і з єдиним минулим.
Власником більш презентабельної частини з панорамним видом на площу став пан Барбер, який після деяких вагань вирішив збудувати з огляду на вигідне місце розташування тут новий триповерховий прибутковий будинок з використанням елементів первинної споруди. Проект був замовлений архітекторові фон Клаузнвічу, а роботи зі зведення закінчені за п’ять років (в 1898-ому).
Звичайно, орендарі приміщень новобудови в період економічного розквіту Буковини не змусили себе чекати, тому господар отримував чималі прибутки від свого дітища, нижній поверх якого використовувався під комерцію, а верхні – приватні комерційні та житлові потреби.
Ось тільки для Барбера і всієї України, які на початку ХХ століття знаходилися на піку свого соціально-економічного підйому, процвітання тривало не довго – розв’язана Москвою та Берліном в 1914-ому Перша світова за перерозподіл Східної Європи занурила країну в пекло війни, з якого Московія вийшла озвірілим переродженим монстром під червоними прапором, а Буковина опинилася під румунською окупацією, хоча конкретно для прибуткового будинку №3 це відбилося лише зміною орендарів (на першому його поверсі оселилася банківська установа, яка існувала протягом періоду інтербелуму).
Друга розв’язана Москвою та Берліном світова війна 1939 – 1945 років з мовчазної згоди Світу передала Буковину, хоч і в склади номінально-республіканської України, на довгі десятиліття під радянську окупацію, під час якої в числі всіх інших колишній готель «Три корони» перейшов в державну власність (за радянського режиму приватна власність була поза законом).
Разом із відновленням української Незалежності в 1991 році в Чернівці повернулося цивілізоване законодавство і приватна власність на об’єкти нерухомості, хоча колишнього прибуткового будинку Барбера це не торкнулося – він так і залишився в підпорядкуванні державних органів влади. Зараз оновлені в 2010-х інтер’єрах дають прихисток Головному управлінню пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
Архітектура
Споруджена в модному наприкінці XIX століття еклектичному стилі складнопрофільна с-подібна триповерхова цегляна тинькована споруда основним витягнутим об’ємом звернена в бік внутрішнього двору, в той час як парадний з ризалітом – замикає перспективу південного кута Центральної площі міста поруч із ратушою.
Піднесений легкий силует симетричного парадного фасаду, за яким і не вгадаєш загальної масивності споруди перебудованого до невпізнання готелю «Три корони», відрізняють тонкі профільовані архівольти аркові входів та коробові над прямокутниками вікон першого поверху, прямокутні сандрики та підвіконні консолі – верхніх, профільовані міжярусний та лобовий карнизи і звичайно ж родзинка – витончена аркатура фризу. Центральний ризаліт акцентовано мереживними гратами трьох мініатюрних балкончиків, архівольтними порталами на пілястрах доричного ордеру з розетками другого поверху, лобовим парапетом та тумбами з кованою решіткою між ними.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Чернівецька обл., м. Чернівці, пл. Центральна, 3.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Н03 (Житомир – Хмельницький – Чернівці) або М19 (Ратне – Луцьк – Дубно – Тернопіль – Чернівці). В місті Головною вулицею, що проходить вздовж колишнього готелю «Три крони».
Громадським транспортом залізницею до Чернівців, а потім – міським до Центральної площі, південний кут якої замикає колишній прибутковий будинок Барбера.