Історія
Звичайно ж не дрімлюче око Феміди наглядало за буковинською столицею за довго до побудови в міському центрі її власної величної резиденції. Так у чернівецьких архівах досі зберігаються відомості про початковий етап формування судової гілки влади відповідно до загальнодержавної моделі розпочатого з переходом Буковини у 1774-му в австрійське підданство військовим намісником краю, генералом Гебріелем Сплені (1734 – 1818). В той час притулком кримінального судді, двох судових засідателів, писаря, канцеляриста, начальника в’язниці, чотирьох тюремників служила орендована будівля Старої в’язниці на Мучній площі.
Адміністративно-судова реформа 1787 року, в ході якої Буковинська столиця отримала цивільну адміністрацію, лише частково вирішив проблему місцевого судочинства, адже формально справи розглядалися лише в Земельному суді Львова та Кримінальному – Серета. Лише в 22 лютого 1804 року край отримав повноцінне власне судочинство, яке складалося з сімнадцяти чоловік (президента, двох крайових радників, шести інших радників, двох секретарів, трьох протоколістів і трьох судових стажистів), які до 1819-ого продовжувало свою діяльність в будівлі на Мучній поки узгоджувалося та тривало будівництво комплексу юстиції з в’язницею на Кримінальній площі.
Після цісарської реформи 1867 року, з проголошенням незалежності юстиції від впливу адміністративної гілки влади, в межах якої на Буковині були створені чотирнадцять повітових судів, чернівецький ж Крайовий вищій здійснював наглядацько-регулятивні функції, розглядав апеляції на їхні вироки та видавав дозволи на адвокатську практику. Введення суду присяжних два роки по тому зробило наявність додаткових площ для нормального функціювання критичним.
Відповіддю на це питання став обмін земельної ділянки на Mehlpatr на ґрунт поруч із Новою в’язницею (остаточно затвердив 11 грудня 1870 року бургомістр Антон Кохановський), що зробило можливим розширення цивільно-карного комплексу слуг Феміди. Але до практичної реалізації проекту, як завжди через бюрократію та брак коштів, шлях був не близьким. Тому в 1874-ому і для чернівецьких судових установ підшукали місце в новозбудованій просторій митрополичій резиденції.
Поступове збільшення підпорядкованих повітових судів наприкінці ХІХ століття знов вивело питання будівництва гідного Буковини палацу Юстиції на перший план. Проект на Шкільній 1898-ого (не був реалізований), довгий пошук відповідної ділянки, узгодження проекту архітектора Франциска Сковрона (1856 – 1929), вдосконалення деталей Артуром Вілеманом Фон Готтесманом…
Нарешті в 1904-ому головному підряднику, чернівецькому цегляному фабриканту Маркусу Кіслінгеру (1849-1928), було дозволено приступити до виконання робіт, які завдяки гарному державному фінансуванню (не дивлячись на велику суму кошторису в 995 000 флоринів та масштабність проекту) були закінчені вже через два роки. Окрім розкішної архітектури родзинкою палацу юстиції стали два мармурових лева-охоронниця перед центральним входом. Освячення 7 жовтня 1906-ого надважливої для всього краю споруди провели представники всіх основних місцевих релігій та конфесій.
Однак, служити Феміді під австрійським прапором споруді довелося не довго – в 1914-ому Москва та Берлін розпочали Першу світову війну, яка поховала під своїми руїнами і Австро-Угорську, і московську імперії, а владу на Буковині врешті-решт захопила Румунська демократична республіка. В період інтербелуму споруда продовжила служити в якості адміністративної вже новій окупаційній владі.
Розпочата в 1939 році Москвою та Берліном, найкривавіша в новітній історії, Друга світова війна з мовчазної згоди світу віддала Україну разом з чернівецьким краєм під повну окупацію тоталітарного радянського режиму в 1945-ому. Червоні розмістили в цих стінах адміністрацію створеної ними після першої окупації 7 серпня 1940 року Чернівецької області, що вберегло її від понівечення. Задля комфортного розміщення своїх чинуш будівлю в 1950-х ради реставрували, попутно вкравши тих самих двох мармурових левів, що охороняли центральний вхід.
Після відновлення української незалежності в 1991 році статус будівлі колишнього палацу юстиції не змінився, вона так і лишилася представницькою резиденцією Чернівецької обласної адміністрації, в якості якої існує і донині вже в статусі пам’ятки архітектури державного значення.
Архітектура
Великий витягнутий прямокутник, який в народі ще називають будинком із левами, займає цілий квартал старого міського центру. Цегляний чотириповерховий з двома квадратними (580кв.м кожен) внутрішніми дворами, центральним і кутовими ризалітами (останні – створюють візуальний ефект веж) об’єм прикрашений модним на початку ХХ століття декором в стилі віденської сецесії, що робить його більш схожим на романтичний замок, аніж на держустанову.
Масивний, гарно промальований руст двох нижніх поверхів з відмінністю верхнього з них у вигляді прямого профільованого сандрика на тригліфних консолях, міжярусні карнизи, кутові пілястри французького русту двох верхніх поверхів, аркові одинарні та парні вікна в архівольтах ризалітів та третього поверху, прямокутні профільовані лиштви верхнього ярусу із акцентованим замковим каменем та лобовий карниз великого виносу на модильонах та тригліфних кронштейна створюють головний образ будівлі з натяком на середньовічну замкову архітектуру.
Родзинкою ж, яка надає споруді романтичного фльору, є виконаний кольоровою майоліковою плиткою геометричний малюнок та квітковий декор в дзеркалах верхніх двох поверхів, картуші фризу, розетки лобового карнизу. Увагу також акцентують вальмові дахи ризалітів на невисоких парапетах з тригліфними тумбами та прямокутними слуховими вікнами під трикутними фронтонами в фільонках. Перлиною ж порталу центрального входу служить скульптурна група Немизиди та Феміди, що підтримують картуш, де колись гордо сяяв герб Австрії.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Грушевського, 1.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Н03 (Житомир – Хмельницький – Чернівці) або М19 (Ратне – Луцьк – Дубно – Тернопіль – Чернівці). В місті вулицями Головною – Університетською – Степана Бандери, остання проходить вздовж східного фасаду Палацу юстиції.
Громадським транспортом залізницею до Чернівців, а потім – міським до Центральної площі, звідки по вулиці Івана Франка прямувати до перетину з вул. Адама Міцкевича, на якій розташована Чернівецька обладміністрація.