Символ і гордість московської олімпіади 1980 року – олімпійський Мішка, яким так захоплювалася вся країна балалаєк та кокошників, адже образ їхнього національного символу, нахабного кровожерливого ведмедя, рукою московського художника Віктора Чижикова перетворився на симпатичне миролюбне звірятко з різнокольоровим перезом в кольорах континентів та п’ятьма переплетеними золотими кільцями у вигляді пряжки. Ось тільки облагороджена личина аж не скільки не змінила сутності, його історія стала справжнім ототожненням країни, яку він представляв…
Все починалося доволі гарно – підготовка в ейфорії передчуття великого дійства олімпіади. Затверджений 19 грудня 1977 проект головного символу авторства Чижикова (за роботу він отримав лише дві тисячі карбованців). Дві моделі на випадок позаштатних ситуацій з гуми та хутра, виготовлені Науково-дослідницьким інститутом гумової промисловості з використанням продукції української хутряної фабрики в Жовтих Водах. Величезний ведмідь Мішка з гелієм всередині навіть літав завдяки зусиллям вітчизняних спеціалістів з аеростатики.
Перша модель з прогумленної тканини та лапами на шарнірних кріпленнях була керованою, в середині сидів оператор, який контролював процес в кабіні правої задньої лапи через переміщення величезних повітряних куль з гелієм. Ось тільки під час повторних випробовувань для повноти картини в 1979-ому олімпійський факел теж працював, що спричинило справжню трагедію – вітер, тридцятиметрові трибуни, сутінки та погана керованість віднесли хутряного шестиметрового монстра прямо на олімпійське полум’я, і оператор, Ігор Артамонов, згорів живцем всередині першої моделі. Після тієї жахливої катастрофи оператора з ведмедя вирішили прибрати, а повітряні кулі прив’язувати лише до його лап та вух для збереження вертикального положення.
Закриття олімпіади 1980 було феєричним – хутряний Мішка-дублер на різнокольорових повітряних кульках в відблисках вогню олімпійського факелу злетів у зоряне небо, махаючи лапою, та розчинився у темряві під пісню «До побачення, наш лагідний ведмедик!» Хоча на справді його некерований політ тривав не довго, всього лише до московських Воробьових гір, де цей монстр впав, придушивши п’ятирічного Максимка Філімонова, що катався на триколісному велосипеді. Хлопчик вижив, отримавши компресійний перелом хребців шийного відділу та каліцтво до кінця життя.
А Олімпійського Мішку восени того ж року виставили на всенародний огляд на ВДНГ (розділ «Юний технік») в піку німцям з Західного Берліну, які намагалися його придбати за сто тисяч марок. А через деякий час це жахіття сховали від очей в підвалах московського олімпійського комітету, де він благополучно згнив, а рештки «московської гордості» спалили за містом. Так в кращих традиціях закінчилася шлях знаменитого символу Олімпіади 1980 року, хоча московська пропаганда досі заперечує всю цю історію.