Чорноброва струнка красуня з довгою косою, від одного погляду чорних, як українська ніч, очей якої чоловіче серце на мить завмирало, а потім шалено пришвидшувало свій біг, руки німіли руки і в голові паморочилося… Звичайно, як королівський шлейф, за такою панною все життя прямують легенди, чутки, перекази, адже така постать не може залишитися не поміченою серед сірої буденності.
Він був нащадком старовинного німецького роду Корфів, баронетом, ще дід якого придбав у опального магната Яловіцького розкішний маєток в Синиці з дивовижним парком на берегах підковоподібного ставу, черкаський рай на землі. Звичайно при чималих статках та привілейованому положенні в суспільстві батьки вже призначили Юрію вигідну матримоніальну партію з петербурзьких аристократок на видані.
І все склалося б як найкраще, якщо б одного прекрасного дня погляд поважного парубка у власній розкішній кареті випадково не спіймав погляд чорних очей прекрасної черниці, яка в промайнула разом із зграйкою таких самих одягнених в чорне. Як пліткують люди – саме так, будучи з благодійницьких справ у Золотоношському монастирі, Юрко Корф зустрів чарівну Галинку Кузьменко (в чернецтві буцімто Анфісу).
За переказами палкі почуття та обіцянки одружитися так закружляли дівчині голову, що вона утекла з милим в його родовий синицький маєток. Але кохання в густому ароматі затишного саду, від якого кружлялася голова, тривало зовсім не довго; рівно до того моменту, як розгнівані безрозсудною поведінкою сина батькі своїм поверненням не порушили ідилію. Звичайно ж свого дозволу на шлюб з черницею-втікачкою вони не дали, що фактично поставило хрест на стосунках. Юрій відправився до Петербурга одружуватися з не коханою.
Галина ж після порушення святих обітниць не могла повернутися до монастиря і знайшла себе у вчителюванні в гуряйпольській школі, де швидко здобула собі славу української патріотки з анархістським укліном, що привернуло до неї увагу відчайдухи-Нестора Махна. Невдовзі пара взяла офіційний шлюб… але це вже інша історія.
Дивно як в цій напівправді-напіввигадці дивним чином переплелися долі трьох неординарних історичних постатей, які відіграли свою роль в історії України початку ХХ століття. Адже людська уява немислимим чином прив’язала перебування Галини у семінарії (дивним чином перетворилася на монастир), змінивши послушницьке вбрання на чорну рясу, до місцевої знаменитості з баронським титулом. До того ж освіту вона отримувала не Красногорському монастирі, а Добровеличківської жіночої семінарії, яку закінчила з відзнакою, отримавши від Херсонського земства розподіл до Гуляйполя, а далі – все чиста правда.
Так що чи відбулася в житті зустріч баронета Юрія з Галиною Кузьменко, чи це – просто романтична легенда, придумана сениценцями для надання додаткового принадливого фльору своїй головній гордості, маєтку Корфів, за браком документальних свідчень зараз, через століття, достеменно сказати не візьметься ніхто. Але так приємно уявляти, гуляючи мальовничим місточком корфівського парку, уявляти які пристрасті могли тут разгортатися понад століття тому.