Історія
Науково-технічний прогрес ХІХ століття став каталізатором швидкого розвитку суспільства через значне розширення освітніх програм для всіх шарів населення бо механізація та впровадження нових технологій вимагали кваліфікованих кадрів, які без мінімального рівня освіти та професійної підготовки отримати було просто не можливо. Це розуміли і підприємці, і адміністрація в тому числі Чернівців. З огляду на перспективу в 1873-ому під егідою магістрату останнього в місті була відкрита Вища реміснича школа зі спеціалізаціями «Будівництво» та «Промислова хімія», а через три роки – до них додалася ще й «Індустрія».
Причому зростаючу потребу спеціалізованого напряму освіти вже через кілька років місцева влада задумала компенсувати будівництвом власної місткої споруди для навчального закладу в підпорядкуванні Міністерства віросповідань та освіти Австро-Угорщини. Офіційне ж рішення з цього приводу з забов’язанням міста подарувати для цих цілей власну земельну ділянку по Новому Світу та за власний рахунок побудувати споруду було ухвалене 28 грудня 1880 року.
Розробку архітектурного плану довірили особі зацікавленій, директору чернівецької Вищої реальної школи, Йозефу Ляйцнеру (1833 – 1895), проект з бюджетом в шістдесят тисяч флоринів якого був схвалений на засіданні ради громади 7 березня 1882 року. Справа залишилася лише за офіційною передачею ґрунту (парцелю) під забудову, але з цим довелося зачекати ще півтора року (позитивне рішення від 15 жовтня 1883-ого). А тим часом статус навчального закладу отримав додаток «комерційна» з дворічним строком навчання.
Будівництво, що тривало три роки, урочисто було завершене в 1887-ому, і Реміснича школа, яка за рік до того поповнилася майстернею, розширила перелік своїх спеціальностей теслярством та стала чотирирічкою, нарешті з комфортом розташувалася у власних приміщеннях з запахом свіженької фарби в новеньких кабінетах. Причому місто, окрім вже витраченого на будівництво, взяло на себе всі витрати на подальше утримання (і можливі перебудови) споруди по нинішній Шевченку 16, а також виплату чотирьохсот флоринів на рік за оренду у цьому ж будинку приватних апартаментів директора школи.
Фактично заклад квіт та розвивався в такому статусі до самого початку розв’язаної Московою та Берліном в 1914 році Першої світової війни, яка врешті-решт привела Буковину під румунські прапори. В період інтербелуму школа в підпорядкуванні Міністерства освіти Румунії отримала комерційний статус (з 1922-ого), а також доповнила список своїх спеціальностей автомеханічною секцією з підготовки професійних водіїв та проектувальників автотранспортних засобів.
Друга московська окупація (хоч номінально і під прапором Української республіки) за підсумками Другої світової війни віддала школу в державне управління червоних, які в межах своєї тотальної русифікації України перевели вже середню школу №4 на російську мову викладання.
Лише повернення Україною своєї Незалежності в 1991-ому подарувало навчальному закладу промінь надії на повернення до свого історичного коріння. Так в 2000 році чернівецька загальноосвітня школа №4 відкрила перші два україномовних класи, але щоб повністю перейти на українську їй знадобилося довгих сімнадцять років. Сама споруда ж в 2010-х пережила масштабну реконструкцію, тому зараз радує око своєю вишуканою австро-угорською красою, забарвлюючи сірість будення однієї з тихих вулиць буковинської столиці.
Архітектура
Розташований вздовж червоної лінії забудови двоповерховий на високому цоколі цегляний тинькований симетричний периметр в класичному стилі колишньої промислової, а зараз – загальноосвітньої, школи відмічений помпезним ризалітом центрального фасаду та трьома рівнозначними крилами в бік двору, які створюють два курдонериз невеличкими внутрішніми просторами.
Зовнішній декор споруди складається з масивного русту першого поверху з акцентованим замковим каменем у вигляді барокового закрутка прямокутних вікон, складнопрофільних міжярусного та лобового карнизів, підвіконних табличок, профільованих прямокутних лиштв з акцентованими кутами, трикутних сандриків в фільонках – другого. Ризаліт за традицією відрізняє більш пишний архітектурний малюнок з високих аркових вікон в архівольтах на імпостах з замковим каменем на чолі, парні та одинарні канельовані пілястри іонічного ордеру, ліпні гірлянди та розетки, лобовий карниз великого виносу на модильонах, вінчальний парапет з витонченою балюстрадою та двома скульптурними групами по кутах.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Шевченка, 16.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Н03 (Житомир – Хмельницький – Чернівці) або М19 (Ратне – Луцьк – Дубно – Тернопіль – Чернівці). В місті вулицею Руська – Головна – Героїв Майдану, а далі – по Шевченка (однобічний рух) з Руської до колишньої Вищої промислової школи.
Громадським транспортом в Чернівці, а потім міським, що прямує Головною до Першого районного суду, в першому кварталі від якого по Шевченка розташовується школа №4.