Зелені свята на тонкій межі весни і літа, коли досягає свого апогею нестримне буйство квітнення, від різнокольорових барв якого в очах грають веселки, а від духмяності солодкого аромату – паморочиться голова, споконвіку в народному фольклорі огортає містичний ореол, який народився задовго до приходу християнства на українську землю і лише значно пізніше отримали свою календарну перев’язку до свята Трійці (П’ятидесятниці, День Зіслання Святого Духа).
Вони так і лишилися десь на межі офіційної релігії та українського родового язичництва зі своїм прикрашанням підлоги, вікон, покуття, образів, доріжок на подвір’ї запашними травами, особливо любистком, полином та м’ятою, як оберегом від нашестя злих духів. Хоча часова прив’язка свята з огляду на це так і лишається до кінця не визначеною: за однією версією вони співпадають з тижнем перед Троїцею, згідно другої — до них відносяться лише чотири останніх дні перед Клечальною неділею, за третьою — тиждень після Дня Зіслання Святого Духа, четвертою — продовжуються з четверга перед П’ятидесятницею по наступний четвер, а п’ятою — охоплюють обидва тижні.
Недивно, що трави та гілки дерев (останніми прикрашали стріхи, брами та хвіртки) виступають головним атрибутом свята, адже саме на цей час доводиться, як стверджує поголос народних травників, найбільша їхня сила і зберігають її діти Флори у своїх засушених стеблі-листті-квітах протягом всього наступного року.
І не тільки рослинний світ в цей час входить в свою максимальну силу – українські легенди стверджують, що слово, земля і вода теж протягом Зелених свят знаходяться на піку своїх можливостей і можуть як стати великим благом, так і спричинити великої шкоди. Саме з силою останньої пов’язують другу назву цієї містичної пори року — Русальний тиждень (цвіт жита), коли мавки, русалки та наявки на якийсь час позбавляються кайданів своїх заклять і можуть вільно гуляти землею.
В цей магічний тиждень (або два) за легендами русалки на свободі розважаються тим, що ловлять поодиноких парубків та дівчат, щоб зачарувавши утягти їх із собою на дно, до підводного царства, назавжди перетворивши на собі подібних, або лоскотами та жартами без міри довести до смерті після неправильної відповіді випадкового подорожнього на питання: “Полин чи петрушка?” (правильно — полин). А ще саме з цієї причини старі люди застерігали від купання протягом від купання в будь-яких водоймах протягом Русального тижня, бо це ніби-то могло спричинити смерть через утоплення (“наявки затягнуть”).
За українськими народними традиціями для вшанування жіночих духів підводного царства протягом Зеленого тижня господині зранку пекли спеціальні пасочки-бабки чи паляницю, які гарячими виставляли у відкрите вікно хати, щоб їхня пара наситила русалок-мавок, а після охолодження – випічку ламали на невеликі шмати та розносили по кутах поля (“щоб врожай був багатим”). Іноді в четвер, який вважався Наявським Великоднем фарбували жовтим крашанки, але лушпиння їхнє в ті дні до води не кидали, щоб не ображати водних жительок (більш пізня версія традиції — пиріжки з яйцем та яєчня).
Спеціально упродовж цих свят у дворах на гілках дерев українські жінки розвішували нове полотно «на сорочки для русалок». А дівчата – звивали вінки з молодих гнучких гілочок беріз і верб не зриваючи їх з дерева (вони мали зберігатися протягом усіх Зелених свят як символ щастя протягом року), прикрашали себе вінками з трав (окрім улюблениць водяних жителек -волошок), з розплетеними косами в одних сорочках влаштовували русальні ритуальні пісні та танці до опівночі на березі водойми чи річки край села.
Закінчувався святковий тиждень традиційним випроваджуванням мавок-наявок (так звані “розги”) з пишним застіллям, піснями, танцями, різними змаганнями на швидкість та силу часом із прихованими масками обличчями у чоловіків та обрядом “водіння тополі” у дівчат (найкрасивішу дівчину подружки пишно вбирали стрічками, намистами, вінками, закривали обличчя хусткою, прив’язували руки до гілки і водили селом, хлопці ж мали вкрасти її і носити на руках, допоки подружки не відіб’ють полонянку). Наприкінці “розг” обов’язковою була пісня в різних варіаціях “Проведу русалоньку”.