Золото та срібло — одвічні супутники людства протягом всієї історії цивілізації, засіб всіх добрих справ, причина всіх бід. Ними століттями вимірюються рівень заможності країни, міста, роду, особистості, і актуальність їхня з часом ніц не змінилася, продовжуючи свою високу місію в третьому технологічному тисячолітті електронних грошей та безконтактних платежів. Адже економіка будь-якої країни світу продовжує ґрунтуватися на золото-валютному запасі, який зберігається в глибоких підземних, добре захищених банківських сейфах, до яких мають доступ лише обрані. Ототожнення всього багатства України міститься в єдиному слові “гривня”, національна валюта з глибокими історичним корінням.
На величезних прадавніх українських теренах в той час, коли більшості європейських країн взагалі ще не існувало на мапі світу, гривня виступала синонімом кількісного виміру добробуту, як вагова одиниці міри в розрахунках як між всередині суспільства, так і за його межами (основними торгівельними партнерами були країни Сходу).
Сучасні етимологи виводять походження самого слова від прадавньої назви шиї як частини тіла — “гриви”, на якій праслов’яни носили нашийний обруч-прикрасу з дорогоцінних металів під назвою “гривна”, пзніше ця назва поширилася також на коштовні браслети тієї ж форми. Існує припущення, що саме ці золоті та срібні обручі служили для виготовлення перших гривневих монет шляхом поперечного розпилу їх на частини (такі собі праобрази сучасних прутів для карбування).
Хоча є історична версія, що гринею називали також жіночі намиста з монет різних країн (пізніше в Україні отримали назву залежно від їхньої кількості “дукати” і “салби”) та медальйони-амулети знов-таки з коштовних металів. Тому намиста чи дали назву грошовій одиниці чи справа була навпаки — з плином часу достеменно встановити не можливо.
Хоча історично доведеним є факт, що вже в наприкінці Х — на початку ХІ століття в київські князі, починаючи з Володимира Великого, карбували власну монету Русі-України з іменем гривна, аверс яких прикрашав власний портрет правителя, а реверс — зображення тризуба, а вже в середині ХІ століття її форма міняється на шестикутний ромбоподібний злиток вагою 164 грами.
Татаро-монгольська навала ХІІ століття спустошила поукраїнські терени, значно послабивши всі ознаки української державності (хоча гривня офіційно була в обігу ще півтора століття), але і скористатися повною мірою здобутками своїх завоювань недосвідчені варвари зі сходу та їхні васали накшталт золотоординського Московського улусу не змогли, умови для фкнкціювання повноцінної гривні на цих диких просторах були просто відсутні. Тому мокшани зробили те, що у них краще всього — просто вкрали грошову одиницю Русі-України, але з-за нездатності самім її карбувати та для збільшення об’єму наявного запасу просто перерубили її навпіл — так на світ з’явився “рубль” – обрубок гривні.
Пройде без малого п’ять століть, і гривня законом “Про грошову одиницю, карбування (биття) монети та друк державних кредитових білетів” від 1 березня 1918-ого знов, як колись, стане національною грошовою одиницею відродженої незалежної країни під іменем Української Народної Республіки. І два роки справно буди виконувати всі покладені на неї високим статусом функції, поки московські окупанти в чергове своєю зброєю та звірячою люттю не поневолять українську державність на сім десятиліть, за які будуть всіма силами намагатися через війни та голодомори знищити якомога більшу кількість українців, щоб всі забули про рабське золотоординське минуле вихідців з мокшанських боліт, про вкрадену ними назву сусідньої Русі-України та їхне фіно-угорське походження з відсутністю слов’янського коріння.
Але після п’ятьох століть сім десятиліть — доволі не великий термін в контексті історії, тому з поверненням Україною незалежності 24 серпня 1991 року почалася державна робота з відновлення історичної справедливості в сфері монетарної політики, апогеєм якої став президентський указ №762 “Про грошову реформу в Україні” від 25 серпня 1996-ого та впровадження гривні в обіг протягом перших двох тижнів вересня того ж року. Красуня-українська національна валюта і зараз змінює своє обличчя згідно безпекових вимог, залишаючись надійним гарантом існування країни попри всі виклики сьогодення.