Історія
Провінційно-мляві Чернівці другої половини XVIII століття, ані за суцільною дерев’яною архітектурою… ані за містечковим устроєм життя яких аж ніяк не можна було сказати, що це – серце Буковини. Докорінно сколихнути це сонне царство змогли лише зміна підданства в наслідок анексії на австрійське після першого поділу Річи Посполитої 31 серпня 1774-ого (формалізація нового громадянства тривала ще чотири роки) та енергія нової влади.
Пройде всього шість років, і новий голова військової адміністрації Чернівецького Дистрикту барон Карл фон Енценберг зачне той амбітний проект перебудови міста в камені, який через століття перетворить його на справжню вишукано-ошатну європейську столицю. І першим дорогоцінним мурованим архітектурним об’єктом на цьому довгому шляху стала побудована в 1780 році резиденції барона, яка об’єднувала під своїм дахом його приватні апартаменти, частину апарату управи провінції та місцевий суд.
Черговий приїзд імператора Йосипа II (1741 — 1790), і Буковинський Дистрикт в 1786-ому припинить своє існування, його рішенням перетворившись на округ в складі Королівства Галичини та Володимирії з керуванням зі Львову, що разом з тим скасувало посаду голови військової адміністрації. Генеральський будинок перейшов у підпорядкування місцевої окружної управи, роль якої виконував до зміни буковинського статусу на крайовий шістдесят три роки по тому, а його житлова частина в той час використовувалась для розміщення найсановніших гостей міста.
Після отримання Чернівцями столичний статусу герцогства в січні 1849-ого і відповідних змін територіально-адміністративних органів, звільнені з цього приводу приміщення за сучасною Шкільною №1 зайняли інстанції крайового суду.
Не оминула першу кам’яну будівлю буковинської столиці страшна пожежа 1859 року, коли фактично був знищений весь старий дерев’яний центр міста. Можливо саме після тих руйнувань, споруда в ході реконструкції отримала прямокутні вікна замість первинних більш вишуканих аркових на другому поверсі центрального ризаліту.
Фактично до кінця австрійського періоду Буковини (закінчився з Першою світовою війною 1914 — 1918 років) Генеральський будинок виконував невеличку частину міських аміністративно-канцелярських функцій, хоч смугасті будки охорони перед входом на той час вже прибрали, адже його зали використовувалися для вистав та урочистих святкувань, а просторий внутрішній двір служив притулком для школи верхової їзди.
Румунська окупація у міжвоєнний період ХХ століття та радянська 1944 — 1991 років привели в стіни першої чернівецької кам’яниці, яку на щастя бойові дії оминули боком, представників богу торгівлі та комерції Гермеса, з тим, щоб вони залишилися тут назавжди з тією різницею, що під час першої — вони діяли від свого імені, а другої — від імені державного режиму.
Повернення Україною свого суверенітету в 1991-ому та відновлення дії верховенства законодавчого права передало приміщення будівлі по Шкільній 1 до рук приватних господарів, які пристосували їх під різноманітні бізнес-потреби, що перетворило її на цілком комерційний об’єкт. І хоча на зараз офіційний статус пам’ятки архітектури не зміг повністю захистити її від нововведень підприємницьких ініціатив, але забезпечив ремонт екстер’єру із заміною даху в 2010-х. Тому зараз будинок виглядає гідним свого статусу наріжного каменю сучасних Чернівців.
Архітектура
Розташований на розі сучасних вулиць Шкільної та Шолом-Алейхема Генеральський будинок представляє собою п-подібну в плані (курдонер з просторим внутрішнім двором) двоповерхову цегляну тиньковану споруду під вальмовим дахом з просторим внутрішнім двором в стилі стриманої класики притаманної європейській архітектурі кінця XVIII століття. Причому характерний зовнішній декор першої міської кам’яниці складали проїзна арка до внутрішнього двору та три відповідні її контуру вікна центрального ризаліту в архівольтах (останні зникла під час реставрації початку 1860-х років).
Зараз кутова будівля з центральним симетричним фасадом на площу Святого Хреста, до південного крила (вздовж червоної лінії по Шкільній) якої в більш пізній час була зроблена добудова, все також прикрашена простим міжярусним та складнопрофільним лобовим карнизами (останній — великого виносу) і прямокутними вікнами в профільованих фільонках. Головний ж акцент зроблений на центральному ризалиті проїзною аркою в простому архівольті та балконом на п’яти консолях.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Шкільна, 1 / Шолом Алейхема, 2.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Н03 (Житомир – Хмельницький – Чернівці) або М19 (Ратне – Луцьк – Дубно – Тернопіль – Чернівці). В місті ентральною вулицею (Руська — Головна — Героїв Майдану) до рози Головної з вулицею Шкільною, де розташована перша міська кам’яниця.
Громадським транспортом до Чернівців, а потім – міським до Центральної площі, в двох кварталах північніше від якої на перетині з Шкільною знаходиться Генеральський будинок.