Історія
Одна з чисельних архітектурних перлин головної торгівельної вулиці Буковинської столиці, за появою якої стояв суто комерційний розрахунок в часи, коли архітектурна привабливість добре конвертувалася в сплачувану орендну платню. Правда історія надійно ховає в надрах своєї скарбниці ім’я тих хто був першими господарями саме цієї земельної ділянки, яка зараз на мапі міста фігурує під №12.
Сучасна ж споруда в тільки-но набираючому популярності наприкінці ХІХ століття стилі українського бароко з’явилася на цьому місці приблизно в 1878 році в якості одного з перших на цій вулиці сучасних прибуткових будинків, перший поверх якого призначався для ведення комерційної діяльності, а верхні – здавалися як приватне житло.
І якщо реєстр орендарів нижнього ярусу вівся та зберігся майже за весь час існування споруди від перших крамниці пана Флемінгера з продажу вишуканих скляних виробів Красноїльської фабрики гутного скла та цирульні Тухлера (з 1902), то про жильців верхніх — в місті і досі ходять легенди з пікантними подробицями (подейкують про багаторічний притулок «нічних метеликів»).
Перша світова війна 1914 — 1918 років віддала Буковину під румунський протекторат, разом з пануванням якого в стіни прибуткового будинку №12 заселилися нові постояльці з числа служителів бога комерції Гермеса: від крамниць модних суконь та дорогого взуття до прогресивних на той час радіотоварів, від винарні з лікарсько-травневим відділом до вишуканої ресторацій та затишної кав’ярні… що стало можливим в тому числі за рахунок добудови споруди в 1934-ому.
Перед самим початком розв’язаної у 1939-ому Москвою та Берліном Другої світової, коли заплямована репутація будівлі дещо підзабулася, вона була обрана керівництвом для розміщення однієї з філій банку «Гермес», що діяв у цих стінах поряд з крамницею промислових товарів, лавкою головних уборів та найрозкішнішим у місті фотоательє пана Антошки, у дорогих інтер’єрах якого найшанованіші та найбагатші родини буковинського краю викарбовували свої обличчя для чернівецької історії, протягом перших військових років.
Московська окупація Прикарпаття 1944 року за підсумками війни позбавили разом з іншим громадян права приватної власності на довгі десятиліття — так будівля по вже Кобилянській 12 стала державною з верхніми поверхами для проживання лояльних до нової влади громадян, і нижніми, прилаштованими під торгівлю. Незмінним з прийдешніх часів залишилося лише фотоательє пана Антошкі, хоч і діяло вже під державним крилом у розграбованих червоними інтер’єрах.
З відновленням Україною свого суверенітету в 1991 році та поверненням країни в правове поле у престижних приміщень в самому центрі разом з офіційним статусом пам’ятки архітектури знов з’явилися приватні власники. Саме цікаве, що історія пішла по колу, і знов на якийсь час ці стіни вважали своєю домівкою кав’ярні, винарні з баром, фотоательє, крамниці модного одягу та ювелірних прикрас.
Архітектура
Триповерховий будинок вздовж червоної лінії забудови вулиці Ольги Кобилянської представляє собою одного з яскравих місцевих представників українського модерну складнопрофільного периметру із замкненим внутрішнім двором, до якого веде проїзна арка з розписаною стелею за мереживними кованими ґратами з боку центрального фасаду.
Сам ж головний симетричний екстер’єрний фасад урівноважений двома боковими відкресленими пілястрами доричного ордеру з тригліфами в капітелях ризалітами, які прикрашають масивні балкони за ліпними гірляндами між тумбами-тригліфами на декорованих двоярусних консолях, великі аркові отвори в профільованих архівольтах на імпостах, що спираються на еклектичні пілястри з левовими маскаронами та лавровим листям в тимпанах другого поверху, подвійні вузькі прямокутні вікна в профільованих лиштвах з акцентованими кутами, табличками і картушами на чолі під масивною брівкою увінчаною архівольтом із замковим каменем – третього та напівкруглі фронтони рясно вкриті рослинним орнаментом з прямокутним слуховим віконцем в центрі.
Основна ж площина стіни, окрім вище згаданої центральної проїзної арки вкрита на першому поверсі французьким рустом, малюнок ж другого та третього поверхів перегукується з декором ризалітів — ті ж таблички, тригліфи, архівольти на імпостах, частково канельовані пілястри, замкові камені, рослинний орнамент, розетки… з тією лише різницею, що вінчає їх широкий фриз, а самі архітектурні деталі менш промальовані.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Ольги Кобилянської, 7.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Н03 (Житомир – Хмельницький – Чернівці) або М19 (Ратне – Луцьк – Дубно – Тернопіль – Чернівці) до вулиці Руської, якою прямувати до Центральної площі, в одному кварталі вздовж пішохідної вулиці О. Кобилянської по парному боку розташований прибутковий будинок №12.
Громадським транспортом залізницею до Чернівців, а потім міським – до Центральної площі, в першому кварталі від якої по Кобилянській міститься місцева перлина українського бароко.