Історія
Чернівецький костел Воздвиження Хреста
Тектонічні зсуви геополітичної ситуації в Східній Європі останньої чверті XVIII століття, які викликав розпад Річи Посполитої, не могли не сказатися на житті Чернівців, які тільки-но почали приміряти на себе роль буковинської столиці. Так, якщо станом на 1774-ій в місті не було жодного католицького оплоту віри, то вже за чотири роки на східному боці Головної (тоді ще Львівської) був споруджений перший дерев’яний костел.
Черговий візит з інспекцією своїх нових володінь Йосипа ІІ (1741 — 1790), і на світ з’явився план перебудови Чернівців в камені, який почав втілюватися в життя саме з площі, яка отримала на честь храму ім’я Святого Хреста. Першою міською кам’яницею став так званий генеральський будинок якраз поруч із ним, який перший час виконував роль крайового адміністративного центру. Невдовзі черга дісталася і самого Хрестовоздвиженського.
Закладений навпроти свого прототипу, він будувався довгих двадцять сім років під головуванням в різний час чотирьох інженерів: Фенріха, Нойсснера, Байнгольца та Маріна. Можливо, за саме відсутність єдиного керівника проекту і зумовило недоліки конструкції, окремі частини якої час від часу ставили під загрозу саме її існування. Після освячення мурованого костелу в 1814-ому старий дерев’яний розібрали, коли потреба в ньому протестантської громади, якій він був переданий для проведення богослужінь, відпала. На його місці на згадку про першу католицьку святиню в 1831 році встановили Святий Хрест коштом благодійниці Гертруди Бачко.
Дзвіниця чернівецького костелу Воздвиження Хреста
Грандіозна пожежа 21 серпня 1859-ого, яка фактично знищила весь старий дерев’яний міський центр, значно пошкодила центральний фасад храму Воздвиження Всечесного Хреста, що стало офіційним приводом для його перебудову та усунення його первинних конструкційних недоліків, хоча це і мало свій побічний ефект — його дзвіниця, яка раніше використовувалася також в якості каланчі, була зменшена. Офіційно післяпожежна реконструкція була закінчена за сім років.
Рік від року парафія чернівецького Хрестовоздвиженського невпинно зростала, досягши свого піку (чверть міського населення) перед самим початком Першої світової війни 1914 — 1918 років. Ера процвітання громади осяювала світлом благоденства і її храм, тоді ж він останній раз зазнав реконструкції, основна частина якої знов-таки торкнулася головного фасаду та завершення його вежі.
Наслідки бойових дій та румунської окупації періоду інтербелуму також відбилися на долі чернівецького храму, адже католиків на Буковині значно поменшало. Розв’язана ж Москвою та Берліном в 1939-ому Друга світова з радянською окупацією за її підсумками взагалі поставили релігійну громаду на межу існування, адже червоний московський режим вбачав у вірі свого прямого конкурента за розум та серце громадян окупованих народів; тому фактично всі конфесії, окрім підконтрольної московської православної секти, опинилися поза законом. Відчайдушна боротьба нечисельних чернівецьких католиків за свою святиню (уклінний хрест навпроти ради знищили в 1950році) фактично тривала до повернення Україною своєї незалежності.
Центральний фасад Хрестовоздвиженського храму
Завдяки тому, що ради так і не спромоглися зачинити Хрестовоздвиженський костел протягом всіх десятиліть свого панування на українській землі, під надійним крилом святині в надії на порятунок накопичилося чимало справжніх релігійних артефактів, що зробило її однією із найзаможніших в окрузі. І зараз, після оновлення зовнішніх фасадів та внутрішнього оздоблення другої половини 2010-х, святиня вже в статусі малої базиліки (з 19 липня 2014 року) та пам’ятки архітектури осяює світ всіма гранями своєї суворої чарівності.
Архітектура
Хрестоподібна в плані (після добудови крил трансепту, подовжених хорів, напівкруглої апсиди та ризниць 1860-х) колишня тринавова базиліка нині замикає західну перспективу площі Свято Хреста, виступаючи завдяки двоярусній вежі над нартексом візуальною її домінантою, яка урівноважує акцент будинку корабля північної частини. Стримано-барочні риси храму створюють ілюзію виконання оборонних функцій завдяки нижньому глухому ярусу і аркам-амбразурам — верхнього. Особливістю ж планування конструкції виступає розташування ризниць з парадного фасаду вісей трансепту, а не традиційне — поза ними.
Базиліка на площі Святого Хреста в Чернівцях
Окрім французького русту ризниц та хорів, профільованого лобового карнизу і аркових отворів головний візуальний декор споруди зосереджений на порталі центрального фасаду, який об’ємно виступає за лінію основного базилікального периметру. Окрім цього він підкреслений двоярусними пілястрами доричного ордеру, арковими нішами, трикутним фронтоном в профільованих фільонках з хрестом в глибокому тимпані над широким фризом, бароковими спливами і фіалами на кутових тумбах перехідного парапету, арками дзвіниці в архівольтах на імпостах.
Що стосовно квадратної в периметрі вежі, яка має годинки на кожній з своїх граней, її зараз прикрашає двоярусна зімкнена покрівля з вінчальним хрестом, яка замінила собою гострий шпиль, який височів тут від початку існування споруди.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Головна, 20.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Н03 (Житомир – Хмельницький – Чернівці) або М19 (Ратне – Луцьк – Дубно – Тернопіль – Чернівці). В місті центральною вулицею (Руська — Головна — Героїв Майдану) до площі Святого Хреста на розі Головної та Шолом-Алейхема, де розташований костел.
Громадським транспортом до Чернівців, а потім – міським до Центральної площі, в двох кварталах північніше якої по Головній розташований храм Воздвиження Всечесного Хреста.