Датування почесного приєднання смачнючих сирників до традиційних народних страв української кухні губляться десь серед прадавньої сивини вічно молодого Часу, який майже не лишив нащадкам на згадку письменних джерел про кулінарні вподобання наших пращурів. Можливо, ці сонячні символи лишив на згадку по собі Ярило, коли він поступово відступав у народний український фольклор гнаний безжальною рукою офіційної релігії, однак і зараз тисячі українців віддають йому шану стрічаючи з цими смаколиками світанок нового дня.
Звичайні сирники готуються з домашнього вершкового сиру виготовленого з «незбираного» молока та за смаком можуть бути як солодкими, так і солоними залежно від вподобань. Як добавку в перші кладуть улюблені сухофрукти вимочені в солодкій настоянці чи лікері (родзинки, курага, вишні, сливи, полуниці) чи ядра горіхів-насіння з ваніліном, корицею, лимонною цедрою та неодмінним цукром в якості приправ, а до других – не шкодують різноманітної різаної зелені (петрушка, кріп, зеленого пір’я цибулі) або грибів з відповідними приправами з числа різних видів перцю, паприки, базиліку, сушених часнику чи томатів.
Сам процес приготування смаколику доволі простий: до сиру додають манну крупу (в іншому варіанті — борошно, але тоді вони виходять більш жорсткі) і дають постояти десь півгодинки, щоб маса набула однорідності і як кажуть в народі: «прокинулася». Потім в суміш обережно вмішують збиті з цукром / сіллю яйця (іноді лише білки), добавки, приправи та розпушувач, що складається з дрібки розтовчених разом соди та лимонної кислоти (остання додається в разі якщо сир — не достатньо кислий).
Після цього всі компоненти добре вимішується разом так, щоб тісто було густим і не розтікалося, але і не занадто тугим. З нього вологими руками чи ложкою формуються круглі по формі сирники діаметром десь 3 — 5 сантиметрів, в середину кожного за бажанням господині для смаку ховається невеличкий шматочок масла.
Далі ці круглі заготовки обжарюють на рослинній олії (за іншою версією — вершковому маслі) з обох боків до появи хрусткої скоринки золотавого кольору, за бажанням перед обжарюванням можна обваляти сирну масу в пшеничному борошні. Все – духмяна, смачна, поживна та корисна страва готова до подачі на стіл.
Сервірування основного блюда включає смакові вподобання та фантазію шеф-кухаря, хоча традиційним в українській кухні вважається споживання сирників зі сметаною для обох їхніх видів. Також солодкі можуть подаватися з декором у вигляді цукрової пудри, меду, джемів, шоколаду, м’ятного сиропу, згущеного молока, свіжих чи консервованих фруктів, тощо. Для солоних ж передбачені різноманітні гострі і ні овочеві соуси, а також можлива грибна підливка.