Історія
Як і майже всі інші, розташовані на тодішній південній околиці Чнонівців вона починала свій життєвий шлях в другій XVIII столітті з дерев’яної двоповерхової споруди, що замикала східну перспективу міської забудови. Цікаво, що вже тоді стратегічно продумана будівля виконувала роль постоялого двору з шинком на першому поверсі та житловими кімнатами — на другому, приносячи власнику, чиє ім’я історія не зберегла, чималий дохід.
І хоча пропозиція про облагороджуванню місцевої Ринкової площі походила від самого імператора Йосифа II (1741 — 1790) під час його першого візиту після приєднання Буковини до Австрії в червні 1783-ого, в реальну площину дій реалізація проекту Адольфа Маріна увійшла лише півстоліття по тому, коли почалися роботи з її впорядкування та брукування. Саме тоді навколо адміністративного серця Буковини одна за одною почали з’являтися нові кам’яниці, місцем яким поступалися старі хаотично розташовані дерев’яні споруди.
Пік перебудови навколо Ринкової прийшовся на другу половину ХІХ століття. Не став виключенням і тодішній №9, який опинився після спорудження церкви святого Тадея (зараз – Успіння Пресвятої Богородиці) на розі єднального шляху її з центральною площею (вулиця Руська, яка після подовження стала основною дорогою на Ясси). При чому він став першою триповерховою спорудою намиста міського адміністративного центру.
Звичайно ж підкріплена комерційними інтересами традиція підказувала господареві логічне використання нової споруди під готель, не дивлячись на жорстоку конкуренцію (тільки навколо Ринкової в той час налічувалося вже шість закладів подібного типу). Так «Гуцул», розрахований на середньозаможного клієнта з великими винними льохами і власним, призначеним для гужового транспорту постояльців ганом (що стало можливим завдяки наявність в’їзду з боку Руської), став сьомим серед них.
За документальними свідченнями споруда, що станом на 1889 рік належала сім’ї Кіслінгерів – Фрукен, протягом чверті століття змінить кількох орендарів першого поверху (канцелярська крамниця, ювелірна майстерня, салон готового європейського плаття), поки новим власником комплексу за два роки до початку Першої світової не став продавець жіночої білизни Песо Розенбаум.
Війна 1914 — 1918 років, румунська окупація, нове підданство… для будівлі вже під №6 це означатиме зміну сфери діяльності, що було зумовлено перетворенням на прибутковий будинок, перші поверхи якого так і залишалися во служінні бога комерції Гермеса (відомо що в період інтербелуму в тому числі тут діяв ювелірний салон Меділанського), а верхні — здавалися тим, хто був готовий за них платити (наприклад жіночій лікарці Молдован–Ісопеску чи фірмі «Механіка»).
Друга світова війна 1939 — 1945 років з мовчазної згоди світу віддала Україну під чергову московську окупацію, по призвело до повної зупинки дії всіх міжнародних правових законів та норм на підконтрольних Московії теренах. Це стосувалося і майна нових громадян країни рад – вся приватна власність була оголошена державною, що для колишнього чернівецького готелю «Гуцул» означатиме переоблаштування верхніх поверхів під житло, а нижнього — використання в якості гострильної майстерні, кулінарії, годинникової майстерні…
Відновлена українська незалежність 1991 року принесла країні повернення в міжнародне правове поле разом з приватними майновими правами, у приміщенням будівлі по Центральній №6 — появу знов дбайливих господарів. Пройде зовсім небагато за мірками всесвіту часу, і в 2010-х після реставрації в цих стінах знов, як данина спадковим традиціям, почне діяти висококласний готель «AllureInn» на тридцять комфортабельних номерів з вишуканим рестораном на нижньому поверсі.
Архітектура
Триповерховий колишній «Гуцул» — це класична у всіх сенсах споруда з г-подібним триповерховим на високому цоколі (зумовлено рельєфом місцини) периметром, збудована з тинькованої цегли та прикрашена декором у відповідному стилі. Згідно задуму первинного призначення, вона має чисельні входи (три з яких по центральному фасаду) та просторий внутрішній двір.
Кутове розташування вишуканої готельної споруди передбачає два зовнішніх фасади, головний з яких в сім вікон звернений до Центральної площі і декорований на першому поверсі: французьким рустом глибокої промальовки, високими прямокутниками вікон і дверей в широких лиштвах; двох верхніх: простими лопатками, що членують простір на дзеркала, глибокопрофільованими широкими лиштвами з відмінністю у наявності підвіконного карниза на другому поверсі та акантових консолей — на третьому. Головною архітектурною родзинкою його слугують барельєфні таблички за давньогрецькими мотивами та акцентована (замковим камінь — широкий балкон на консолях з розетками в торці за мереживними ґратами) вісь центрального входу. Розлогий боковий фасад відбиває центральний, але із стриманим використанням архітектурних деталей — замість барельєфних табличок використані ширинки.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Чернівецька обл., м. Чернівці, пл. Центральна, 6.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Н03 (Житомир – Хмельницький – Чернівці) або М19 (Ратне – Луцьк – Дубно – Тернопіль – Чернівці). В місті вулицею Руська – Головна – Героїв Майдану, яка проходить повз Центральну площу міста, східну перспективу якої замикає колишній готель «Гуцул».
Громадським транспортом до Чернівців, а потім міським до Ратуши, східний квартал від площі перед якою замикає готель «AllureInn».