Історія
Лікарня ім. О. Ющенка в Вінниці
Відколи починається історія міста? Історики наполягають на датуванні від першої відомої писемної згадки, ось тільки невблаганний Час знищив так багато рукописів та стародруків, а інші — розкидав по всьому світові, що треба чимало вдачі та роки і роки в порошних архівах різник країн, міст, установ, приватних колекцій…, щоб відшукати збережену перлину першодатування. А як тоді бути з матеріальними свідками минулого?
Високий правий берег Бога (як в давнину називали Південний Буг) при злитті з річкою Вишенькою самою природою був призначений для затишного життя під надійним захистом подільських лісів, що доводять чисельні, знайдені ще в середині минулого століття на території лікарняної садиби (ближче до цвинтаря) сліди енеолітичного поселення трипільців (рубіж IV — III тисячоліття до н.е.): фрагменти червоноглиняного ліпного посуду та утеплювача житла, хоч ретельно воно не досліджувалося, лише кілька разів фрагментарно обстежувалося науковцями через щільність пізнішої забудови.
Північно-західний двір Вінницької обласної психоневрологічної лікарні
Як мить пролетять над українською землею століття, і Поділля стане рідною домівкою для представників раннього залізного віку, які прийшли на зміну трипільцям (IX — VIII століття до н.е.), хоч виявлення їхнього поселення майже на тому самому місці (між лікарняним садом та заводом «Ветеран») теж була випадковістю при будівництві останнього в 1995-ому, і тоді ж була частково знищена. Принаймні того разу вінницькі історики встигли з безжальної пащі сучасного будівництва врятувати чорно-коричневий глиняний посуд із защипами та тюльпаноподібними вінцями.
Їхню варту приймуть чорнолісці, яким до речі належить честь носити звання перших будівельників на місці майбутньої Вінниці укріпленого палісаду в X — VIII століттях до н.е., від якого на лівому березі в гирлі Вишеньки до наших днів дійшли рештки трьох напівземляних та однієї наземної житлових, господарської та культової споруди з різноманітним побутовим начинням у вигляді кубків, мисок, черпаків, зернотерки, булави… прикрашених характерним орнаментом.
Центральний корпус вінницької психоневрологічної лікарні
На місці старих чорноліських поселеньв VII — VІ століттях до н.е. залишать свій автограф і прабатьки слов’ян, племена скіфів-землеробів, з їхнім посудом тюльпаноподібної форми із защипами та проколами на вінцях, хоча визначити архітектуру їхнього городища заважають рештки давньоруської фортеці(скоріш за все улічив), яка існувала за даними дослідників на мису між Богом та Вишенькою з VIII по XI століття. Воно являло собою земляні вали до двох метрів заввишки зміцнені дерев’яними обмазаними ззовні глиною клітями з наповнювачем (часто камінням) та ровами вісім метрів завширшки та два метри глибиною (також знайдені рештки ліпного та кружального посуду з характерним хвилястим орнаментом).
Причому те вінницьке укріплення праслов’ян у гирлі Вишеньки за свідченням результатів розкопок Л.І. Виногродський 2006 року в період литовського князювання на українських землях XIII – XV століть було відновлено та продовжувало виконувати свої фортифікаційні функції. А в документах 1639-го воно вже фігурує як двір Кмитинського.
Відлік нового істеричного часу в житті ділянки на мисі при Бугу почалися наприкінці ХІХ століття з рішення про побудову тут комплексу окружної лікарні для душевнохворих Волинської, Київської та Подільської губерній за проектом виконаним архітектором Дмитром Костянтиновичем Пруссаком (1859 – ?).
Західний корпус вінницької психлікарні
Будівельні роботи, які почалися в 1893-ому тривали чотири роки, останній з яких ними керував майбутній директор закладу, Василь Петрович Кузнецов (1858–1901). За тодішньою традицією урочисте відкриття дверей першого в Україні надсучасного на той момент лікарняно-психіатричного комплексу України, який мав у своєму розпорядженні власні водогін, центральне опалення, електроосвітлення, каналізаційну систему, почалося з освячення нової споруди та церкви ікони Божої матері «Всіх скорботних Радість» на другому поверсі центрального корпусу 25 жовтня 1897 року.
За два роки на території лікарняної садиби був закладений парк висаджуванням майже двох з половиною дерев і кущів різних видів; професійні ж досягнення вінницької психіатричної були настільки значними, що удостоїлися в 1911-ому почесного диплому міжнародної гігієнічної виставки в Дрездені (Німеччина).
А потім окупаційна царська влада втягне свою імперію в пащу Першої світової війни 1914 – 1918, що подарує Україні перший в ХХ столітті шанс на повернення своєї незалежності. Під час Визвольних змагань ці стіни на роки стануть прихистком для вояків 1-го корпусу Української Галицької армії.
Центральний двір лікарняного комплексу
Після московської окупації Поділля 1921 року ради повернули лікарні її громадянське призначення з присвоєнням в 1936 році на відкриття після реконструкції почесного ім’я померлого академіка Олександра Івановича Ющенко (1869 — 1936), який ординарував тут перші три роки роботи закладу. На піку свого розквіту (1940 рік) вона була спроможна прийняти на лікування до 1800 пацієнтів, здоров’ям та належним доглядом яких опікувалися 63 лікаря та біля семи сотень – допоміжного персоналу.
Розв’язана Москвою та Берліном Друга світова війна в 1941-ому знов занурила українські землі в море хаосу та крові. На час німецької окупації комплекс приміряв на себе ролі: розвідувального відділу вермахту (з червня 1942), вербувального пункту радянського генерал-лейтенанта Власова, майбутнього очільника «Російської визвольної армії» (вересень 1942), шпиталю для німецьких військових (1943), а під час відступу гітлерівці його підпалили, заздалегідь вивізши обладнання.
Ялтинська мирна конференція в лютому 1945 року знов закріпила Україну під радянською окупацією на десятиліття вперед. Комуністична влада через рік тимчасово пристосувала заклад під загальнохірургічний шпиталь для ветеранів війни, а після капітального ремонту 1955-ого — повернула медичному комплексу психіатричну спеціалізацію.
Північний двір обласної психоневрологічної лікарні Вінниці
З відновленням Україною своєї незалежності в 1991 році лікарня отримує друге дихання: першою в країні розповсюджує сферу своєї науково-практичної діяльністі одночасно на психіатрію, неврологію та нейрохірургію із широким застосуванням практик до сільського населення, що принесло їй міжнародну відомість і, як наслідок-нагороду, честь приймати в своїх стінах під іменем Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. академіка О. Ющенка три спеціалізованих семінари Всесвітньої організації охорони здоров’я.
Архітектура
Єдиний складнопрофільний розгалужений об’єм лікарняного комплексу, що складається з одно та двоповерхових корпусів з власними двориками та окремими зв’язаними з основним підземними коридорами господарськими павільонами, розташований в центрі лікарняної садиби номінальною площею на момент будівництва в 118 гектарів, що займали мис на лівому березі в гирлі річки Вишенька. Візуальну вісь симетрії цегляного фарбованого нетинькованого ансамбля складають центральна алея парка та головний адміністративний корпус в псевдоруському стилі.
Північний лікарняний корпус комплексу
Головний архітектурний акцент зосереджений на центральному корпусі з його глибоким витягнутим рустом, профільованими карнизами, ширинковим поясом, лиштвами прямокутних вікон з підкресленою верхньою частиною, кілеподівними завершеннями, декоративною балюстрадою, люнетами з архівольтами на імпостах та колонах з перехопленнями. Центральний вхід будівлі підкреслено віконним порталом з напівколонами іонічного ордеру, що утримує масивний антаблемент з трикутним сандриком в фільонках другого поверху, люнетом з витонченими шропсами, поясом з маківоподібним малюнком та люкарною на колонах доричного ордеру під високим пірамідальним дахом. З боку внутрішнього (так званого «Червоного») двору його урівноважує напівкругла вежа з двоярусним прямокутним витягнутим вікном та відкритою аркадою, яка колись виконувала роль дзвіниці.
Загальний декор інших складових частин комплексу представлений між’ярусними, підвіконними та лобовими профільованими карнизами, акцентованою верхньою частиною лиштв (верхні — на простих модульонах), а також двома напівкруглими вежами бокових крил центрального корпусу з боку внутрішнього двору.
Окремим елементом комплексу виступає Господарський корпус, що замикає південно-східну перспективу Червоного двору, адже його архітектура ближче до романьсокої готики, ті ж суворі риси: спрямований вгору п’ятиповерховий об’єм, позбавлена архітектурного забарвлення площина стін розбавлена маленькими вузькими покроково зменшуваними вікнами різної конфігурації (прямокутні на першому та другому поверхах, аркові — третьому-четвертому, коробові – верхньому), щипци-люкарни, хоч загальний декор все ж таки перегукується з центральним корпусом.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Пирогова, 109.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М12 (Львів – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кропивницький). В місті: Немирівське шосе — Брацлавська — Князів Коріатовичів – Ющенка, яка закінчується біля лікарняного комплексу.
Громадським транспортом до Вінниці, а потім – міським (маршрутне таксі №22а) до Вінницької обласної психоневрології ім. О. Ющенка.