Для український військової спільноти християнське свято Покрови Богородиці оповите своїм сакральним змістом — символ чудесного порятунку столиці Візантійського світу, Константинополя, від знищення сарацинами-магометянами в 910 році завдяки заступництву Діви Марії (взяття під свій покров), недарма ж на Січи головна церква завжди була освячена на його честь. В якості данини спадковості поколінь зараз 14 жовтня в країні офіційно відзначаються одразу три військових свята: День захисників і захисниць України, День українського козацтва та День створення Української повстанської армії (УПА).
Однак традиції святкування Покрови в Україні не обмежувалися лише релігійно-військовим спрямуванням, їхні глибинні основи торкалися тією чи іншою мірою всіх сфер українського життя, знаходячи своє втілення через народні прикмети, вірування та обряди.
Так саме це свято знаменує собою завершення найсприятливішого в році дванадцятиденного періоду вечорниць для сватання та заручин, що починався в День святих Трохима, Саватія і Зосими Пустельника (2 жовтня) – «На Трохима не проходить щастя мимо: куди Трохим, туди і воно за ним», і починався місяць приємних весільних клопотів та метушні, який тривав до Пилипівського посту (з 15 листопада до Різдва). Тому-то щодня від Трохима до Покрови незаміжні дівчата поспішали з проблисками зорі до церкви, щоб встигнути першою поставити свічку Богородиці-заступниці в молитвах про вдалий союз: «Свята Покрівонько, покрий мою голівоньку».
Вважалося також, що пара обвінчана 14 жовтня, проживе все своє спільне життя в мирі, достатку та злагоді, адже Діва Марія в християнстві була і залишається покровителькою сім’ї та затишку родинної оселі. Тому в цей день українці йшли до церкви всією сім’єю, щоб попросити Богородицю про захист святим Покровом, здоров’я, щастя, любові, добробут на весь наступний рік для кожного свого члена, а неодружені — про взаємне палке кохання (казали сніг на це свято — до великої кількості одружень, бо він «покриває» наче фатою дівчат на видане, а також має магічні омолоджувально-причаровуючі властивості, варто лише їм вмитися).
Покрова — велике релегіно-суспільне свято, тому за народними повір’ями працювати в широкому сенсі в цей день неможна, всі домашні клопоти відкладалися на потім, і весь день після відвідин церкви присвячувався веселому застіллю, страви до якого господині готували заздалегідь. Королем святкового столу були млинці, прадавні дохристиянські символи Ярила-сонця, за аналогією весняною Масляною. Вважалося, що чим більше млинців напечуть господині, ти м’якішою буде зима, а в хаті буде тепло і ситно весь період холодів, якщо обкурити духом сонячних символів всі гути (блюдо з паруючиим млинцями проносили по периметру всіх кімнат будинку по-черзі проти годинникової стрілки, починаючи від вхідних дверей), з цією ж ціллю використовували димучу яблуневу чи вишневу гілочку.
Також за українськими народними прикметами в цей день можна було передбачити погоду на всю майбутню зиму: «Покрова накриває або листом, або снігом» (зі снігом надовго прийдуть холоди); звідки на покрову вітер, звідти прийдуть перші морози; якщо 14 жовтня в небі журавлиний клин – до відлиги.
З інших покровських забобонів варто відмітити наступні: заборону на позичання грошей (бо цілий рік будуть переслідувати злидні), обливання дітей через сито (щоб менше хворіли взимку), спалювання старих матраців, одягу, взуття (щоб хода через зиму була легкою), дарування нової хустки (щоб зима була теплою), покривання білою хусткою дівчат для магічного приваблення хлопців, не відмову сватам (інакше — сидіти три наступні роки в дівках). А ще казали, що як стрінеш Покрову, так і проведеш наступний рік — з лайкою та пляшкою — в сварках та пияцтві, в веселощах за пишним столом — в радості, мирі та злагоді.