Історія
Коли красуня-Полтава тільки-но чепурилася перед виходом в Великий Світ, щоб заявити свої права на офіційний статус одного з найбільших культурно-освітніх центрів українства, риси вулиці багатьох імен (на той час за неповне століття вона вже встигла побувати Успенською, Пробивною, Мостовою, поки на початку ХІХ століття не стала Олександрівською) мінялися дуже швидко, поповнюючи скарбничку унікальної місцевої архітектури.
Так, однією з тих чарівних намистин, що складали друге кільце навколо адміністративно-громадського серця міста (Корпусний сад) стала двоповерхова споруда в класичному стилі багатого магната, пана Авраама Варшавського (1821 – 1888), зведена в 1844 році в якості вигідного довгострокового капіталовкладення (одразу при плануванні споруди, з огляду на престижність місця розташування, закладалося її подальше комерційне використання).
Мабуть саме раціональна організація внутрішніх приміщень зіграла не останню роль при вибори будівлі поруч з Корпусним садом в якості резиденції Полтавської ремісничої управи, створеної імператорською Жалувальною грамотою містам від 1785 року та керуюча в той час роботою десятка місцевих цехів.
Не дивлячись на відсталість самої ідеї цехової організації виробничого та освітнього процесу на момент її впровадження російською імперією (наочно доведено наявним історичним опитом Старої Європи) окупаційна московська влада продовжувала триматися за неї аж до початку нового ХХ століття. Відповідно Полтавська управа діяла в цих стінах до визнання владою очевидного та ліквідації цехової організації в 1902-ому (хоч сам процес згортання цеховництва розпочався ще за півстоліття до того).
Спорожнілу архітектурну перлину за тодішньою Олександрівською №8 в самісінькому міському центрі вподобало для своїх потреб полтавське Товариство взаємного кредиту купців, яке затрималося тут на півтора десятиліття і було ліквідовано разом московською імперією Романових внаслідок Першої світової війни 1914 — 1918 років.
Після нетривалого періоду відновлення української незалежності 1918 — 1920 років та поновлення московської, на цей раз радянської, експансії будівля в числі всіх інших опинилася вилученою з приватного володіння і прилаштована під торгівельно-житлові потреби. В такому статусі вона проведе наступні сім десятиліть московської та німецької окупацій, переживши відновлення за проектом архітектора П. Черняхівця після руйнувань Другої світової війни.
З поверненням на українські терени в 1991-ому жовто-блакитного прапора свободи та демократичних норм юридичного права, призначення приміщень будівлі не змінилося, вони продовжили своє служіння богу комерції Гермесу, лише приватні власники отримали офіційне підтвердження своїх майнових прав.
Пройде без малого 175 років з моменту появи на розі нинішніх Соборної та Європейської білої класичної перлини Авраама Варшавського, котра, не дивлячись на чисельні реставрації (остання — другої половини 2010-х) аж не скільки не розгубила своєї первинної краси, перш ніж питання визнання її історико-культурної цінності з’явиться на державній повістці денній і буде закріплене відповідним наказом профільного міністерства від 20 лютого 2020 року.
Архітектура
Розташована на розі двох центральних полтавських вулиць цегляна тинькована прямокутна споруда під вальмовим дахом з симетричними фасадами та яскраво вираженим ризалітом центрального фасаду, як і біле намисто адміністративно-житлових споруд Корпусного саду поруч, виконана в притаманному першій половині ХІХ століття пізньокласичному стилі.
Витончений малюнок споруди складають витончена глуха балюстрада підвіконного простору, лінійні сандрики складного профілю на консолях з гірьками завершень, профільовані лиштви, барельєфні таблички з парними грифонами, міжярусний, підвіконний, лобовий великого виносу карнизи та прикрашенний квітковими розетками з тригліфами фриз.
Основний декор ризаліту центрального фасаду, окрім витончених гранітних двобічних сходів, сконцентрований на верхній частині високими арками в орнаментованих архівольтах, балконом за кованими ґратами, пілястрами композитного ордеру, трьома горельєфними табличками з символами родючості та достатку, нешироким декорованим рослинним орнаментом з арфою в центрі фризом та масивним трикутним фронтоном в фільонках на модульонах прикрашеним трьома переплетеними вінками в тимпані.
Родзинками дворового фасаду слугують відкриті аркадні галереї з коробовими отворами на першому поверсі та підкреслена масивним колонним портиком іоничного ордеру з кованими ґратами між її складовими — на другому.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Соборності, 34.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М03 (Е40) (Київ – Полтава – Харків). В місті вулицями: Європейська — Небесної Сотні — Конституції — Соборності на розі якої з Європейською (початок пішохідної зони) розташована колишня реміснича управа.
Громадським транспортом до станції Полтава, далі міським – до Соборної площі (центр), в південно-східній частині якої знаходиться колишній будинок Варшавського.