Історія
Комерційне училище Вінниці
Початок прогресивного ХХ століття запалив на вінницькому небосхилі чимало маленьких і великих дороговказівних зірок, які мали осяяти шлях молодому поколінню, щоб воно могло на своїх плечах внести край на березі Південного Бугу в омріяне світле майбутнє. Освіта посіла перше місце в приорітетах місцевої влади, яку на той час очолював прогресіст та новатор Микола Оводов (1864 – 1941).
Одним з освітніх проектів, які він підтримував на всіх стадіях реалізації від виділення земельної ділянки до обладнання навчальних класів грунтувався на новітній для того часу ідеї створення міського комерційного училища без поділу за гендерною ознакою. Новозбудований приватний освітній заклад на затишній вулиці, тодішній короля Владислава IV (нині Владислава Городецького), розчинила двері перед своїми першими студентами в 1907-ому.
На той час навчання в комерційному училищі, закінчення якого надавало випускнику можливість для вступу до вишу, передбачало проходження семи- чи восьмирічного курсів, що передбачали отримання спеціалізації протягом двох останніх років за однією з спеціальностей: бухгалтерія, комерційна арифметика, кореспонденція, торгове і промислове законознавство, політична економія, комерційна географія, хімія, товарознавство.
Центральний фасад вінницького комерційного училища
Перша світова 1914 — 1918 року поховала під своїми уламками чергову московську імперію разом з царським домом Романових, а Україні вдалося відвоювати у східних окупантів свою незалежність, хоч вільне сонце сходило над українськими степами і горами лише лічені роки.
В 1920 році зброєне захоплення українських земель радами і поновлення московської, на цей раз червоної, окупації, і вся приватна та комунальна власність українців опиняється так званою «експропріацією» повністю в руках влади — так колишнє вінницьке комерційне було зачинене, а на його базі та в його стінах утворена вища електромеханічна професійно школа (ВЕМПШ), яка готувала електромонтерів.
Однак вже невдовзі, коли радянська влада нарешті дійде до введення єдиної системи уніфікації та стандартизації програми освітніх закладів, в 1930-х ВЕМПШ піде в небуття за колишнім приватним училищем, поступившись місцем вінницькій середньоосвітній школі №4 (на той час сама будівля значилася під номером 9).
Північний фасад старого ліцейського корпусу
Розв’язана Москвою та Берліном Друга світова війна, бойові дії якої точились на Поділлі з 1941 по 1944 рік, пощадили освітню перлину на високому схилі над річкою, що дозволило поверненій московській окупаційній владі постановою вінницького міськвиконкому вже 30 грудня 1953 року розмістити в цих стінах з метою «розвантаження» шкіл №2 та №25 сімерічки для дівчат №7.
Освітній заклад так і залишався в шкільному статусі до відновлення української незалежності, коли два роки після тієї знакової події він завдяки своїй великій науково-практичній базі (в тому числі прибудованому зі сходу в 1963-ому додатковому навчальному корпусу в тому ж стилі) першим в Вінниці отримав ліцейну акредитацію з економічною, медичною та юридичного спеціалізацією старшокласників. Вінницький ліцей №7 і зараз продовжує виконувати свою високу місію підготовки молодого покоління до великого життя, переживши в 2010-х відновлення своїх зовнішніх обладунків.
Архітектура
Добудовована частина ліцею №7
На зараз червоноцегляний частково тинькований і пофарбованний периметр ліцею №7 по Городецького представляє собою складнопрофільний периметр, який складається зі старого прямокутного корпусу та г-подібного південно-західного, молодшого на пів-століття. Причому обидві частини споруди, що зараз складають єдиний комплекс, витримані в єдиному стильовому рішенні (хоч пізніша – в більш стриманому вигляді).
Загальний декор споруди з в класичному стилі (всі деталі виконані за допомогою об’ємної цегляної кладки) складають: доричні пілястри з французьким рустом та перехопленням в нижній частині, підвіконня та верхні лиштви на двоступінчастих консолях прямокутних вікон, лінійні (перший поверх) та трикутні сандрики (другий) сандрики, складнопрофільний лобовий карниз. Домінантами парадного та дворового фасадів старої частини слугують ризаліти з порталами входів прикрашеними французьким рустом, орнаментованими лопатками, профільованими міжярусним та лобовим карнизами та архівольтами з домінантою замкового каменю.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Городецького, 21.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М12 (Львів – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кропивницький). В місті: Соборна — Миколи Оводова – Князів Кориятовичів до вул. Владислава Городецького, вздовж якої розташований будівля колишнього комерційного училища.
Громадським транспортом до Вінниці, а потім – міським до зупинки «Вул. Театральна», від якої по вулицях Театральній — Товстого — Городецького до міського ліцею №7.