Історія
Іскра української національної ідеї ніколи за тисячоліття свого існування не припиняла жевріти хоч на вільному роздоллі, хоч на попелищі поневоленої країни. Вона то розгорялася яскравим полум’ям повстань та озброєної боротьби за волю та незалежність, то після програшу ховалася десь в глибині охайненьких білих хатинок серед червоно-чорних стібків рушників та вишиванок, але ніколи не зникала зовсім.
Черговий сплеск піднесення національної громадянської свідомості на підвладніх Австро-Угорській імперії прикарпатських теренах припав на другу половину ХІХ століття, коли корінне буковинське суспільство почало адміністративну боротьбу за право отримання української освіти, першою перемогою на шляху якої стало відкриття в 1875 році Чернівецького університету з кафедрою української мови та літератури.
Але вступу до «вишу» мала передувати отримання абітурієнтом відповідної середньої освіти, що фактично унеможливлювало процедуру за відсутності в окрузі відповідних профільних закладів. Українській громаді знадобилося два десятиліття і чимало зусиль, щоб домогтися історичного рішення міністерства освіти і віросповідань корони від 28 листопада 1895 року про відкриття в столиці Буковини Другої німецької гімназії з українськими класами.
Підготовка будівництва споруди для нового освітнього закладу на тодішній чернівецькій площі Фердинанда розпочалося вже наступного року, але до втілення в життя проекту архітектора Леопольда Байля пройде без малого дев’ять років, поки роботи під наглядом інженера Еліаса Функельштейна будуть закінчені і новенькі класи цесарсько-королівської отримають відповідне обладнання (загальний кошторис склав двісті і шістнадцять тисяч флоринів відповідно), щоб прийняти своїх перших учнів 1904/05 навчального року (гімназистам притулок надавав Український народний дім, допоки за кошти української громади будувалась бурса).
Перша світова війна 1914 — 1918 років поховає під своїми уламками дві імперії, Московську Романових та Австро-Угорську, подарувавши, хоч і всього на недовгі два роки, жадану незалежності буковинській землі в складі Української народної республіки. Друга німецька гімназія отримала в той час офіційний статус Української державної.
Румунська окупація Чернівців, і вже в 1921-ому навчальний заклад був позбавлений національної ознаки під приводом перейменування на Ліцей №4 (через чотири роки — імені Воєводи Міхая), разом з чим змінилися і умови вступу, який передбачав обов’язкове володіння румунською.
Московська анексія Буковини 1939 року принесла із собою освітній установі нову зміну статусу на «українська загальноосвітня школа», але після відновлення влади радянського окупаційного режиму в 1944-ому національна ознака разом із викладацьким складом з рідної домівки були переведені в приміщення колишньої ремісничої школи на додачу до існуючої там єврейської; розкішні ж приміщення навпроти церкви Серця Ісуса – віддані середньоосвітньому російськомовному закладу.
Ситуацію виправити зміг лише міжнародний розголос від делегації канадських колишніх учнів чернівецького ліцею-школи, що відвідала Чернівці в 1963-ому – українській школі №23 повернули її рідні стіни. В такій якості вона діяла до розвалу радянського союзу та деокупації України.
За тридцять років з моменту відновлення української незалежності 1991 року український середньоосвітній заклад встиг побувати до отримання гімназичного статусу та сучасного імені «Ореяна» під патронатом Києво-Могилянської академії в якості колегіуму (до 1999), а також пережити масштабну реставрацію другої половини 2010-х.
Архітектура
Візуальний акцент південної перспективи площі, яким є триповерховий п-подібний з центральним, кутовими та дворовим ризалітами цегляний тинькований периметр української гімназії, слугує противагою суворим романським рисам її домінанти, церкви Серця Ісуса. Завдяки своїм стриманим неокласичним абрисам, як вигідно підкреслюють її адміністративний статус, будівля вздовж червоної лінії забудови не губиться серед сусідніх споруд.
Основний малюнок колишньої німецької гімназії складають: глибокий французький руст першого поверху, який візуально повторений в лопатках двох верхніх, акцентовані замкові камені, ширинки і таблички підвіконного простору та складнопрофільний лобовий карниз великого виносу (на модильонах в ризалітах). Кутові ризаліти додатково прикрашені дзеркалом з рокайловим завершенням в профільованому архівольті із замковим каменем на імпостах в антаблементі, які вінчають трикутні сандрики на тригліфах, розетки з воїнами-захисниками та вальмовий дах з люкарнами чотирисхилих із заламом надбудов ризалітів.
Принадами порталу центрального входу слугують двоярусні пілястри коринфського ордеру з гірляндами, глуху підвіконну балюстраду другого поверху, високі арки в архівольтах на імпостах — третього, маскарон з гірляндою над центральним входом, картуші з рокаловим завершенням, віночки фризу та масивний трикутний фронтон з рослинним орнаментом та тризубом в тимпані.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Дмитра Загула, 8.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Н03 (Житомир – Хмельницький – Чернівці) або М19 (Ратне – Луцьк – Дубно – Тернопіль – Чернівці) до об’їзної, від якого в місті — головною (Руська — Головна — Героїв Майдану) до повороту на вул. Дмитра Загула, вздовж якої розташована Друга німецька гімназія.
Громадським транспортом залізницею до Чернівців, а потім міським, що прямує головною до зупинки «Центральний ринок», а далі по Загула два квартали до гімназії №5.