Московія ніколи не була країною воїнів, для цього в неї не було достатньої кількості освіченого та високовмотивованого воїнства з загально прийнятим розумінням законів військової честі, доблесті та сили духа. Фактично історично жодної перемоги на полі бою московити не досягали без допомоги чи руками інших народів. Так було, і так буде, допоки існує це штучне об’єднання диких племен на планеті Земля. Чого варта лише слава «непереможного» чорноморського флоту і головної кримської його гордості, військово-морської бази в Севастополі.
Крим з моменту його першої анексії 8 квітня 1783 року маніфестом про приєднання до Московії непомірними імперськими амбіціями німкені Катерини ІІ на століття вперед став своєрідним Троянським конем, і було лише питанням часу, коли півострів почне свій руйнівний вплив на це штучне політико-географічне утворення.
І велика битва за Крим не змусила довго на себе чекати… Не вгамовані експансійні амбіції московських вінценосців, і в 1853-ому їхня країна разом з окупованими українськими теренами опинилася в пеклі війни проти потужної європейсько-турецької коаліції. Так вже в липні наступного року все на що був спроможний московський чорноморський флот після Сінопу — це ховатися в Севастопольській бухті, хоч і добре прикритій з моря, але слабозахищеній з суходолу. Хвалена військово-морська база разом з усіма кораблями спочатку опинилася в 349-денній облозі, а потім московити після повного розгрому не виходячи в море самі затопили свій хвалений чорноморський флот і кинули Севастополь. Кажуть з горя їхній цар наклав на себе руки (офіційна причина раптової смерті – застуда), а його спадкоємиць 30 березня 1856 року року смиренно прийняв найпринизливіші умови своєї Паризької капітуляції з забороною мати флот в Чорному морі.
Після тих стусанів войовничий запал на Московщини охолов на цілих пів століття, але нікуди не поділися загарбницькі плани та імперські амбіції, тому вже в 1914-ому країна опинилася втягнутою руками свого чергового божевільного царя в нову, на цей раз Першу світову війну. Ось тільки турки не забули Сінопа, в своєму бажанні помститися за ту свою давню ганьбу вже через три місяці після початку бойових дій провівши вдалу військову операцію знану під неофіційною назвою «Севастопольська побудка», коли санкційована Енвер-пашою раптова атака 26 жовтня вела з ладу мінний загороджувач «Прут» із значним вантажем мін на борту, канонерський човен «Донець» та есмінець «Лейтенант Пущин», причому два перших були потоплені. Результатом тієї війни стало знищення московської імперії разом з усіма її «елітами» та захоплення влади червоним люмпеном з встановлення воєнної диктатури, за вказівкою ватажків якої на чолі з божевільним вождем судна Чорноморського флоту в кількості одинадцять військових кораблів, включно лінійний «Свободная Россия», були затоплені своїми екіпажами навесні 1918 року.
І хоча лад на Московії змінився, але він, як попередній царський, не міг існувати без війн, насилля та крові. Тому участь Кремля в розв’язанні Другої світової навіть не підлягала сумнівам. Ось тільки і результат був передбачуваний — чорноморський флот став законною військовою ціллю для німців, а сама Севастопольська база піддавалася постійним бомбардуванням з першого ж дня порушення пакту Ріббентропа-Молотова. Загалом за час бойових дій тієї війни радянський Чорноморський флот втратив половину свого підводного флоту, 1663 надводних великих та малих судна та сто тисяч особового складу.
Уроки історії в Кремлі так і залишилися не вивченими, попередні результати імперського угару не привели цю країну до тями, навіть падіння її чергового строю в 1991-ому абсолютно нічого не змінило в світогляді та принципах життя московитів. Російська федерація знов полізла війною в Україну, анексувавши український Крим в 2014-ому і розпочавши повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року з розрахунком на швидку перемогу як мінімум на морі. Але не сталося, як московитам гадалося, і за рік фактично не маючи власного морського флоту Україна встигла знищити сімнадцять суден ворога, включно затонулий 13-14 квітня 2022 року флагман Чорноморського флоту РФ «Москва» (мабуть не знали українського повір’я, що ім’я несе з собою долю, а однойменного лідера ескадрених есмінців вони вже втратили під Констанцією 26 червня 1941 року) та зробити непридатним для виконання бойових задач 23% всього військового російського Чорноморського флоту. В результаті, на думку військових експертів, здатність виконувати покладені на московський флот завдання коливається на рівні 30%, хоча остаточний рахунок Кремлю та його військам в останній війні з Україною ще й не виставлений.