Золота зірка в горностаї Корибут-Вишневецьких

Шляхетність загартована століттями боїв під прапорами переможців, Корибут-Вишневецькі вели свій рід від славетного Гедиміна, короля литовців і русинів (як він сам себе іменував), що бився під своїм гербом-переосмисленням українського тризуба, і сина його Ольгерда, великого збирача україно-литовських земель під знаком золота шестикінечної зірки. І хоча спадковість символів на гербах нащадків не завжди мала лінійну динаміку, вже в Пізньому Середньовіччі вона перетворилася на впорядковану та стало-родову.

Тому золотий хрест з перехрещеними кінцівками, що спочиває на півмісяці кінцівками донизу над золотою шестикінечною зіркою, на щиті кольору крові огорнутому княжою, підбитою горностаєм мантією з митрою на чолі (так званий «Корибут»)— це фактично історичний шлях роду від пращурів до нащадків з найвидатнішими досягненнями, закарбованими в символах на їхньому гербі, хоч за браком та загубленістю історичних документів родовід чисельних аристократичних сімей Східної Європи, як і Вишневецьких, досі достеменно не підтверджений і знаходиться в стадії дослідження.

Фактично емблема Корибут-Вишневецьких була сформована за кілька поколінь до появи на світ їхнього офіційного родоначальника, Михайла князя на Вишневці, сина Василя Васильовича князя Збаразького (відбиток печатки 1461 року), нащадка князів Несвізьких, починаючи із золотої зірки Ольгерда; хрест з перехрещеними кінцівками — символ прийняттям родом християнства, домінування хреста над напівмісяцем долу — перемога над мусульманами (в іншій інтерпретації — півколо символізуюче підкову щастя), а горностаєва мантія та тіара — приналежність до правлячої династії. Відбиток печатки першого князя Вишневецького, Михайло Васильовича, з гербом «Корибут» 1504 року наочно це доводить.

При чому за давньою традицією герб на печатках старшого сина спадкували батьківський малюнок майже без змін, в той час як «молодші» гілки, окрім безпосередньо зміни імені чи ініціалів власника, зазвичай вносили свої корективи. Так на відбитку печаток князів Вишневецьких різних часів окрім комбінації родових: чотиричастинному Андрія Івановича також присутні двоголовий орел, ріг та лев (1582 рік), Михайла Олександровича — лицарський шолом (1579), Адама Олександровича — три бруски та два пустих щити (1613), Єремії-Михайла — підкова, бик, серце (1641), Дмитра-Юрія — три бруска і риби (1650). Окрім того з моменту офіційного закріплення польсько-литовського об’єднання 1569 року, символ Річи Посполитої «Погоня» стає одним з елементів печаток панських родів, в тому числі окремих представників Вишневецьких.

І хоча шляхетному роду Вищневецьких відведено було лише півтора століття існування на землі (одна гілка припинилася на польському королі Міхалі Тома в 1673 році, друга – зі смертю гетьмана литовського Михайла Сервация в 1744 році), його представники встигли вписати свої імена золотими літерами в історію Східної Європи, а свій герб прославити і увічнити в віках.

Чого варто лише легендарне ім’я засновника «Запорізької Січи», Дмитра-Байди гербу «Корибут», який на своїх придніпровських землях організував перший з часів Київської Русі вільний український оплот опору московсько-турецьким загарбникам. Чи просвітитель та фундатор поселень на Лівобережжі, Ярема-Михайло. Одних заснованих Вишневецькими українських міст налічується зо два десятки (в тому числі Лубни, Гадяч, Прилуки, Кременчук, Чигирин), не кажучи вже про великі та малі селища. А ще були підтримка ремісництва, фундація навчальних закладів та релігійних осередків…

З найзнаковіших матеріальних пам’яток роду, якому доля не відвела на цій землі і двох століть, час зберіг: сімейну резиденцію в Вишневці, костел святого Антонія в Збаражі, Кременецький ліцей.

31-01-2023 Вікторія Шовчко

Обговорити статтю в спільноті

Поділитися в FacebookДодати в TwitterДодати в Telegram

Коментування цієї статті закрите.