Історія
З моменту прийняття рішення та початку робіт в 1803 році з облаштування єдиного адміністративного центру Полтави, ділянки навколо Круглої площі стали об’єктом підвищеного комерційного інтересу для підприємливих панів. Звичайно ж не залишилась осторонь такий стратегічно вигідна земля на розі другого кільця забудови та центральної міської вулиці, хоч історія і загубила ім’я її перших власників десь серед свої пожовклих сторінок.
З огляду на розташування вздовж основної міської торгівельної вулиці, споруда на куті Олександівської (нині Соборності) та Протопопівської (зараз Котляревського), що тут існувала від початку використовувалася в комерційних цілях, як і ново побудована на її місці в 1886 році неокласична кам’яна одноповерхова.
І хоча дата спорудження збереглася на одному з картушів розлогого південно-східного фасаду під світло софітів істориків будівля виходить лише на початку ХХ століття як власність полтавського відділення Орловського комерційного банку поряд з будівлями агенції Федіра Васильовича Сороченко «Комерційного страхового товариства» на полтавській Катерининській та Управи II округу Полтавського акцизного управління (роза кременчуцьких Біржової і Тупо-Песчаної).
Разом з тим на 1898-й саме відділення Орловського банку, персонал якого на той час складався з дев’ятьох осіб, квартирувало разом із Полтавською центральною телефонною станцією та транспортно-страховою конторою «Надія» Сергія Миколайовича Похвістнева в будинку Ісаака Йосиповича Леща на куті Олександрівської (нині Соборності) та Іванівської (зараз Миколи Гоголя).
Переживши на початку ХХ століття разом із зміною власника перебудову задля пристосування під банківські потребі, в 1908-ому будівля вже №44 по Олександрівський разом з усіма колишніми активами-пасивами увійшла до складу З’єднаного банку після ліквідації Орловського, як неплатоспроможного. Офісом відділення кредитно-фінансової установи будівля слугувала до розвалу царської Московської імперії внаслідок поразки в Першій світовій війні 1914 — 1918 років.
Два десятиліття після окупації України 1920-го та встановлення московської комуністичної військової диктатури колишнє відділення Орловського завдяки своєму розташуванню в центрі міста та пристосуванню під комерційне використання виконувало торговельні та адміністративні функції різних радянських установ.
Однак розв’язана Москвою та Берліном Друга світова війна в 1943-ому разом із тисячами інших архітектурних перлин на українських теренах не оминула своєю увагою історичну будівлю — під час бойових дій вона зазнала чисельних пошкоджень в наслідок великої пожежі, фактично лишився самий лише остов стін.
Поновлення радянської окупації з мовчазної згоди світу в 1945-ому, і через п’ять років після закінчення бойових дій будівля буде відновлена в стилі «сталинського ампіру» з надбудовою двох житлових поверхів (верхній з арковими отворами), що майже повністю нівелювало чарівність первинних рис, хоч і зберегло архітектурно-цінний перший ярус від повного знищення як обмежено-функціонального для жвавого полтавського центру (одноповерховість давалася взнаки).
Відновлення історичної справедливості щодо будівлі вже під сучасним №30 по Соборності відбулося з відновленням українського суверенітету, коли полтавська міська рада 24 лютого 1993-ого надала самобутній перлині офіційний статус пам’ятки архітектури місцевого значення, з яким вона крокує крізь трете тисячоліття і зараз.
Архітектура
Нині споруда на північному куті перетину Соборності та Котляревського (історично-культурну цінність якої складає лише перший поверх) представляє собою триповерхову фарбовану цегляну не тиньковану г-подібну в плані споруду, найстаріша частина якої зведена в неокласичному стилі (хоч з плином часу вона і втратила свою корону: спочатку при переобладнанні під філію банка з даху зникли вазони, а через пів століття і самі вазонні тумби, лобовий карниз на подвійних барокових консолях, пологі арки фронтонів з витонченим рослинним малюнком, балюстради та люкарни в профільованих фільонках), а пізніші два верхні — притаманному другій радянській окупації, так званого «сталінського ампіру».
З архітектурних родзинок будівлі №30 по Соборності варто відмітити на першому поверсі: широкі пілястри доричного ордеру в модерновому переосмисленні, аркові тимпани в архівольтах з рослинним орнаментом (змінений в 1950-ому), ширинки з квітковими орнаментованими вставками, картуши в пологих арках сандриків; верхівка ж прикрашена профільованим лобовим карнизом великого виносу на модильонах з листям аканту та соняховими розетками між ними.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Соборності, 30.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М03 (Е40) (Київ – Полтава – Харків). Містом: вул. Європейська — Корпусний сад до пішохідної частини вул. Соборності, в другому кварталі якої розташована будівля колишньої філії Орловського комерційного.
Громадським транспортом до станції «Полтава», а далі — міським до Корпусного саду, в другому кварталі від якого (пішохідна зона) на куті розташована колишня банківська споруда №30.