Історія
Течію розміреного українського буття назавжди змінила перша ординська навала східняків 1241 року, що лишила по собі саму лише випалену землю на десятиліття вперед, а боротьба з нею стала справою честі кожного, хто вважав і вважає себе нащадком славних традицій Русі-України тоді і зараз.
Першого вагомого удару по своєму домінуванню на Поділлі окупанти зазнали в битві при Синіх Водах 1362 року, що вже тоді врятувало від їхнього руйнівного впливулевову частину краю приєднанням до Литовського князівства. Саме тій перемозі князя Ольгерда (1296 – 1377) зобов’язана була своїм існуванням фортеця Вєніца на лівому, більш крутому березі Південного Буга, де вже існували передові сторожеві дозорні фортифікаційні споруди закладені литовцями десятиліттям раніше.
Пройде без малого майже півтора століття, і то давнє укріплення (внаслідок чисельних пожеж за цей час воно кілька разів перебудовувалось), що забезпечувало захист західного кордону Річи Посполитої та безпосередньо «дворців» (садиб) на протилежному річковому березі фундацію русинського князя Костянтина Острозького (1460 – 1530) в 1512-ому було перебудовано на так званий «Новий» або «Литовський» замок, що разом з тим змінило офіційну назву міста «Вєнiци» на «Веницю».
Ще через сорок років, за правління Богуша Корецького (1510 – 1576), фортеця на кам’яній горі над річкою Бог, додатково була укріплена плотом лозовим з глиняною обмазкою внутрішнього боку та дубовим палісадом, простір між яких засипаний землею, що створило додаткову другу оборонну лінію.
Приєднання Вінницького староства до Брацлавського воєводства в 1566 році (до того Поділля не мало окремого власного адміністративного статусу) та інкорпорація його Польщею підписаною три роки по тому Унією призвели спочатку до заміни русинських магнатів на чолі міста на польських, а потім – і до територіальному переформуванню міста.
Так, вже за першого польського голови, Єжи Струся ( – 1605), вінницький центр було перенесено на правий берег (там де зараз знаходиться Європейська площа), а ще через десятиліття Валентій Александер Калиновський ( – 1620) закріпив правобережжя в якості адміністративно-теріторіального вінницького осередку побудовою серця Мурів, єзуїтського кляштору, та спорудженням нової фортеці на штучному острові Кемпа вище за течією Бога (старовина назва Південного Бугу).
Остаточно Староміський замок давньої Вєніци згорів під час чергової татарської навали 1580 року і за наявності нового укріплення на Кемпі вже не відбудовувався. Хоч ще на початку ХХ століття з напільного боку в західній частині Замкової гори проступали контури старовиніх підмурів його його укріплень, які стали предметом наукових досліджень вже після відновлення української незалежності 1991-ого та початку відродження справжньої історії українських міст і сіл.
А вже в середині 2010-х років на місці стародавньої фортеці поруч із храмовою горою, яка дала життя сучасному місту був встановлений головний міський флагшток, на якому і зараз гордо майорить жовто-блакитний прапор української свободи. Тоді ж місцина навколо нього була впорядкована.
Архітектура
Замок Веніца, що колись височив на кам’яній горі лівого берега Бога представляв собою обгороджену палісадом з шістьма вежами та тридцятьма городнями ділянку периметром 51,2м х 43, 2м (третя лінія оборони) з напольного боку обведену лозово-дубовим з земляним прошарком тарасованими укріпленнями (друга лінія) та земляним валом з огорожею від нижніх воріт при млині до верхніх з центральною Брацлавською парадною брамою на Царині (перша лінія).
Під захистом безпосередньо замку знаходилися зо два десятки льохів (земських та міщанських), церква, світлиця, гридня (гарнізонна казарма), кухня та пивниця; друга лінія берегла стайні, кухню та «чорну ізбу»; в межах оборони третьої знаходилися безпосередньо адміністративно-житлова не щільна забудова з широкими вулицями з огляду на вимоги оборонно-пожежної безпеки з прев’язкою до п’яти наявних церков, як окремих вузлів оборони.
Додаткова інформація
Місце розташування: Україна, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Гліба Успенського та Замкова.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М12 (Львів – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кропивницький). В місті: Немирівське шосе — Брацлавська — Даніїла Нечая — Гліба Успенського — Маяковського, яка проходить повз Замкову гору.
Громадським транспортом до Вінниці, а потім – міським до зупинки «Міст» (Замкова Гора).