Історія
Ще в другій половині ХVIII століття на місці східної частини майбутнього адміністративного центра буковинської столиці були непролазні хащі з мочарами, куди містяни ходили на полювання та по дрова. Такий стан речей тривав доки після приєднання краю до Австрії внаслідок Першого поділу Польщі, під час свого візиту з великосвітською ревізією нових володінь до Чернівців Йосиф II (1741 — 1790) не виказав думку про необхідність облаштування нового міського адміністративного центру.
Імператорська думка для адміністративної влади — це майже, як закон, тому було лише питанням часу, коли він втілиться в життя (не дивлячись на смерть самого ініціатора змін), тим більше що думка ця не була позбавлена раціонального зерна з огляду на тодішню провінційність міського планування. Ось тільки пошуки останнього затяглися на цілих пів-століття, причому навіть за прийняття магістратом рішення про спорудження чернівецької Центральної площі на сучасному місці загалом, юридично-фінансова тяганина з оцінкою та викупом земельних ділянок, вибором постачальників і виконавців розтяглася на три десятиліття — чернівецька Центральна площа офіційно з’явилася на світ лише в 1832-ому.
Щодо ділянок східного боку майбутньої площі (і сучасної №5 зокрема), достеменна інформація з-за складності ідентифікації через відсутність тогочасного сталого адміністративного регулювання реєстру нерухомого майна прихована часом; кому належала земля її центральної частини і чи існувала на ній якась забудова, залишається під питанням.
На історичній сцені вона з’являється разом з ім’ям багаторічного чернівецького бургомістра та буковинського старости, за головування якого місто почало свій шлях перетворення на справжню європейську столицю (нехай і крайового рівня), Антона Кохановського (1817 — 1906).
Той, хто вміло керував столицею Буковини чверть століття і забезпечив впевнене входження Чернівців в плеяду найпрекрасніших міст Східної Європи не був би самим собою, як щоб і в приватному житті не дотримувався б тих самих принципів раціональності і економічної обґрунтованості, що і в роботі. Тому його власна домівка, що постала в східній частині Ринкової (стара назва Центральної) площі в 1870-х, вікнами на місце роботи власника, чернівецьку ратушу, мала окрім двох верхніх житлових ще й нижній, призначений під комерцію поверх.
Так у величному бургомістерському будинку барона Кохановського (документально підтверджують чернівецькі Адресні книги, що почали виходити в світ з 1895 року) на головній площі проживала не тільки його власна сім’я, а й сім’ї його дітей; нижній ж наприкінці ХІХ століття в крилі ліворуч займала книгарня Генріха Пардоні, а праворуч містилася крамниця колоніальних та закордонних бакалійних товарів Штефана Райна.
Фактично в родинній власності Кохановських будівля №5 залишилася і після всіх буремних подій Першої світової війни 1914 — 1918 років, поки вже за часів румунської окупації в 1920-х син-спадкоємець барона продав її банкові при незмінності статусу приміщень весь період інтербелуму: перший – торговий, два верхні – житлові. Навіть руйнівна Друга світова війна 1939 — 1945 та радянська післявоєнна окупація не змогла змінити такого сталого становища речей, з тією лише відмінністю, що за московитів вся приватна власність громадян без суду і слідства була оголошена державною.
До цивілізованого правового поля, включно майнові права, Україна повернулася лише після позбавлення від московської окупації та повернення державного суверенітету в 1991 році, колишній бургомістерський будинок по Центральній 5 лишилася у веденні чернівецької громади.
Підтвердженням ж високої історично-культурної ціннісні будівлі став присвоєний 4 травня 2000 року офіційний статус пам’ятки архітектури місцевого значення, а також пам’ятна табличка з барельєфом Антона Кохановського роботи художника Антона Піонтковського що прикрасила центральний її фасад в 2000-х. Призначення приміщень від того не змінилося: зараз вони служать справі збереження історичної спадщини Буковини в якості домівки Управління культури Чернівецької міської ради, храму бога комерції Гермеса (торгівельні площі першого поверху) та осередку правового захисту громадян.
Архітектура
Бургомістерська триповерхова г-подібна цегляна тинькована по центральному фасаду будівля з проїздною ґратованою аркою до внутрішнього двору, що домінує над східною частиною червоної лінії забудови головної міської площі, виконана в бароковому стилі з його вишукано-пишним вбранням.
Декор центрального симетричного фасаду споруди в дев’ять вікон складається з профільованих лиштв прямокутних вікон-вітрин першого поверху, картушів з рослинним малюнком та листом аканту на чолі обрамленням під арковими та складнопрофільними брівками на імпостах — другого, напівлопаток, пологоаркових та лінійних сандриків — верхнього, широкого фризам з шістьма прямокутними слуховими віконцями та гірляндами між ними, профільованого лобового карнизу.
Центральний ризаліт в три вікна візуально спрямовує споруду вгору завдяки акцентованому в верхній частині проїзної арки архівольту, балконам на консолях (прямокутний — на другому, напівкруглий — третьому ярусах), рустованим лопаткам та масивній люкарні під пологою аркою сандрика в профільованих фільонках з кутовими орнаментованими рослинами табличками зімкненої покрівлі.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Чернівецька обл., м. Чернівці, Центральна площа, 5.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Н03 (Житомир – Хмельницький – Чернівці) або М19 (Ратне – Луцьк – Дубно – Тернопіль – Чернівці). В місті Головною вулицею до Центральної площі, центр східного боку забудови якої прикрашає бургомістерська будівля.
Громадським транспортом до Чернівців, а потім міським – до головної міської площі з будинком Кахановського в східній частині.