Коли сонце ховає за обрій свій останній золотий промінь, і суцільна імла поступово огортає кожну билинку та животину своєю щільною ковдрою суцільної пітьми, на крилах ночі на грішну землю за українською міфологією прилітають цілі зграї безжальні бісиць темряви – нічниць, що народилися із загублених між двох світів душ чи-то померлих через неподілене кохання дівчат-самогубець, чи перероджених колишніх земних відьом.
Люди кажуть, що саме їхні чари — головна причина безсоння на землі, буцімто вони забирають сон у тих, хто став причиною їхньої смерті (любчика чи розлучниці), а коли доведуть свою чорну справу до кінця і покладуть своє неподілене кохання чи щасливу суперницю в труну (адже людина абсолютно без сну може прожити лише десять днів, а хронічне недосипання вичавлює життя з тлінного тіла по краплі день за днем), переключаються на їхніх діточок, а потім – нащадків, покоління за поколінням (в народі дитяче безсоння так і називають — нічниця). Ще подейкують, переслідують тих, хто гроші загубив.
Бісиці темряви мають сили не тільки назавжди вкрасти у людини прекрасний світ сновидінь, а й наслати ліпкий нічний морок десь на межі забуття та жахи-страхіття, що змушують серце нестримно калатати та прокидатися в холодному поту із страхом знов заснути, чи навпаки подарувати солодку дрімоту тим, кому спати заборонено, щоб наразити на небезпеку та різні негаразди. Вони ж можуть з ревнощів до вроди та молодості душити уві-сні незайманих дівчат та прекрасних собою юнаків.
Особливо небезпечні нічниці для немовлят та «молочних» (як казали ранішеі про годуючих груддю жінок), яких вони могли зжити зі світу. За народними прикметами дію їхніх чар легко розпізнати: молодиця при надії постійно жаліється на втому, слабкість та біль у грудях, а малюки — погано сплять вночі і плачуть до схід сонця.
Традиційним захистом від нічних демониць вважалися палаючий всю ніч в пічці вогонь (нічниці можуть пробратися до хати лише в повній пітьмі, коли вогонь з хати винести чи затушити) та прив’язаний під груддю грейцаром (срібна монета) з краплею конячого лайна.
Загалом в українському світосприйнятті всі Божі створіння на землі поєднані одним нерозривним зв’язком, тому народні вірування про злодіяння нічниць поширювалися не тільки на немовлят, а й на звіриних дитинчат та пташенят. Так стійке упередження твердить, що яйця та жовторотиків з пташиних гнізд викидають саме ці бісиці, вони ж тягають з нір звірят. Не чіпають злодійки лише нічних квіточок, та саме для них квітне міфічний цвіт папороті.