Одна зі стародавніх українських самодостатніх страв, в якій гарнір та м’ясне, овочі і соус поєднані в ідеальне єдине ціле, яке не потребують додаткових заходів та зусиль господині. А ще в ній зійшлися високо поцінені у народі принципи бережливості (викидати будь-яку їжу з прадавна в Україні вважається за великий гріх) та економії часу, адже готується вона один раз на декілька прийомів їжі в розрахунку на велику родину, варто було лише поставити баняк на вогонь і підігріти, смак від зберігання лише стає більш насиченим. До того ж варіацій гречаників стільки, скільки справжніх українських господинь — на будь-який, навіть найвибагливіший смак..
Загалом, не дивлячись на все багатство та різномаїття, за використанням основних інгредієнтів можна виділити два основних види гречаників. Так з суті самої назви обов’язкова складова – зварена в підсоленій воді (1:2) та охолоджена гречка (часто залишена після приготування інших страв), а далі ідуть варіації на тему другого обов’язкового компоненту: фарш чи печінка, і прихильників у обох видів — вдосталь.
Для приготування м’ясного варіанту потрібен мелений чи рублений фарш на вибір та смак господині, але обов’язково з додаванням меленого сала та цибульки для соковитості. В іншому – для страви треба обжарена з цибулею, морквою та часничком мілко нарублена печінка (іноді з іншими субпродуктами) перемішана з домашньою сметаною.
Далі набір дій стандартний для січеників (чи на сучасний лад — котлет): перемішати фарш чи печінкову суміш з гречкою в пропорції приблизно один до одного, додати збите з сіллю куряче яйце, за потреби досолити, поперчити, ретельно вимішати, сформувати бажаної форми (круглі чи овальні, притиснуті або об’ємні), обваляти в пшеничному борошні та обжарити з усіх боків на петельні з соняшниковою олією.
Фактично за швидким рецептом українських господинь на тому приготування гречаників і закінчується; на стіл вони подаються зі сметаною чи розтопленим вершковим маслом (іноді з додаванням часнику) без гарніру як самостійна страва.
В іншому варіанті для надання більш багатого смаку гречаники додатково тушкуються на петельні під кришкою чи запікаються в духовці в сметанково-часничному або томатному соусі (останній виготовляються на основі цибулино-моркв’яної піджарки) з додаванням води, коли обжарені гречано-м’ясні чи гречано-печінкові котлетки викладаються з ємність, заливаються соусом до смаку та доводяться до кондиції протягом півгодини. Тепер все; смачна страва остаточно готова для подачі на стіл.
З сучасних гречаних вишукувань можна відзначити додавання всередину котлеток різних начинок, як наприклад терте попередньо зварене в круту яйце перемішане з зеленню (кріп, петрушка, зелена цибуля) чи грибну (щільно подрібнені гриби обжарені з мілко нарізаною цибулею та тертою морквою). Дедалі більше з’являється варіацій на тему соусів для надання страві більш індивідуального та багатогранного смаку, як шеф-кухарської візитівки справжньої господині.