Між ними вісім століть, але різниці між тими давніми золотоординцями XIII століття та сучасними московитами немає. Весь лиск цивілізації вмить злетів з останніх, як тільки неоголошена війна Кремля проти України 2014 — 2023 років надала їм індульгенцію на порушення всіх морально-етичних писаних та неписаних законів.
В стратегічних цілях війни Батия та Путіна ніколи не значилося загарбання території задля подальшого їхнього розвитку та облагороджування, творення ніколи не було сильним боком варварів-східняків, адже парадигма первісного світогляду не дозволяє їм побачити довготривалі історичні перспективи вкладених зусиль. Тому окрім примітивного насильницького підкорення народів грубою чисельною силою та жорстокістю іншої мети очільники орди ніколи не переслідували. Наочним доказом слугують абсолютна ідентичність знищення захоплених міст та сіл, будь то зруйновані монголами Київ, Чернігів, Судак, Луцьк XIII століття чи Маріуполь, Бахмут та Северодонецьк 2022-ого (хоча вцілілі в майбутньому вони могли б приносити окупантам значний прибуток).
Головною ж спонукальною метою для участі в війни безпосередньо пересічних представників монгольського та московитського народів був банальний грабунок (здобуття благ без докладання тривалих розумових чи фізичних зусиль) та реалізація своїх чорних бажань безкарно чинити насилля над іншими. І якщо монголи в ХІІІ столітті вивозили з розграбованих українських хат цінності, то московські окупанти ХХІ століття вивозили з України все, до чого могли дотягтися, не гребуючи навіть ношеною спіднею білизною, вживаними унітазами, дитячими іграшками, предметами гігієни.
При чому для досягнення своєї мети та здобуття бажаного ані монголи, ані їхні раби-московити ніколи не гребували будь-якими засобами та жертвами: підкуп (Іуди за тридцять срібняків існували у всі часи), підступ (брехливі обіцянки не чіпати місто і містян в разі добровільної здачи), шантаж (компроматом чи викраденням рідних-близьких для примусу посадових осіб виконувати забаганки загарбників), фізичне знищення на окупованих територіях представників опору разом з сім’ями чи цілими народами.
Причому всі цивілізовані писані і не писані правила ведення війни, побудовані на принципах гуманізму і людяності, що монголи, що їхні духовні спадкоємці-московити викидали з першої ж миті переходу у наступ, як зайвий баласт, але одразу згадували, коли самі опинялися в статусі переможених. Випалена земля, закатоване, зґвалтоване та пограбоване населення незалежно від статі та віку без жалю до старих-малих — це не тільки про нашестя батиївської орди, що на століття перетворили квітучу Україну на пустку, це про сучасні Бучу, Ірпінь, Маріуполь, Ізюм, Бахмут, інші знищені українські міста і села.
І якщо нелюди так зневажливо ставляться до будь-якого людського життя, що казати вже про братів менших та матінку-природу. Монголи труїли колодязі, скидаючи в них тіла вбитих ними людей і тварин, випалювали степ та ліс разом з усім живим, московити зараз роблять те саме, тільки з більшим розмахом: вбиті та з’їдені тварини Херсонського зоопарку, спалена Асканія-Нова, затоплені разом з усім живим шістсот квадратних кілометрів в наслідок підриву Каховської ГЕС, замінована третина українських теренів, і останній рахунок ще не закритий.
Загалом монголо-московити ніколи не покладалися на свою військову майстерність та вправність володіння зброєю, лише на свою чисельну перевагу та свою злобу в тому числі до своїх (тілесні покарання за ослух воїнів, добивання своїх поранених, заградзагони у окупантів завжди були в честі). Орді під будь-якими личинами за весь час свого існування вдавалося перемагати українців лише кратною перевагою в чисельності, і то дуже зрідка, коли опору, завзяття, вміння, наснаги, вправності, жаги до перемоги захисників власної землі просто не вистачало. І зараз, коли Зброєні сили України показують майстер-клас з ведення сучасної війни, московити досі воюють батиєвими методами першої половини XIII століття, хоч і з похибкою на накопичений радянський металобрухт, який вже на момент свого запуску в серію був на покоління застарілим за західні зразки.