Спекотне українське літо, що іноді оселяється на українських просторах ще в квітні і панує аж до холодів жовтня-листопада — жорстоке випробовування для будь-якої живої істоти. Адже коли температурний стовпчик на градуснику майже не рухається, як і повітря навколо, залежно від часу доби і здається,що сили небесні намертво прикріпили відмітку десь на 30+, навіть народжений з генетичною пам’яттю предків-степовиків людський організм не витримує витівок природи і лише через пару тижнів оговтуєтеся-пристосовується до таких жорстоких умов існування. Їсти зовсім не хочеться, тим більше якусь ситну їжу. Тіло здатне приймати лише щось освіжуюче-легке, майже не відчутне.
Мудрість поколінь пращурів і тут винайшла чимало поживних і разом з тим легких рецептів, серед яких король українського столу, борщ, на жарку пору року міняв свої червоні обладунки на зелені з поваги до літніх щедрот матінки-Природи із збереженням легкого кислонного освіжаючого присмаку.
Головною відмінністю зеленого борщу від його традиційного червоного брату — наявність щавлю (чи кропиви) та відсутність томату (буряку). Окрім того для бульйону зазвичай береться більш пісне м’ясо (зазвичай філейна телятини, курятини, свинини), а ще для підвищення поживності додається яйце. Хоч, як і будь-якої популярної страви — скільки українських господинь, стільки рецептів.
Універсальний традиційний український рецепт починається з ретельного миття м’яса, яке після розрізання на кавалки чи порційні частини вариться у воді на невеличкому вогні до готовності (приблизно від 1 до 1,5 годин), в разі появи пінку треба збирати для кінцевої прозорості страви. Для смаку під час варіння додається половина ріпчастої цибулини та 1/3 моркви.
Далі до бульйону додаються порізана шматочками бажаного розміру картопля, яка солиться після закипання та вариться до готовності (залежно від сорту 10-20 хвилин). В деяких рецептах до неї додається окремо приготована засмажка на вершковому маслі (рідше – сонячній олії) з другої половинки мілко подрібненої ріпчастої цибулі та натертої рештків моркви, що не була використана в під час варки бульйону.
Хвилин за п’ять до готовності картоплі в борщ додаються порізані кубиками попередньо зварені «на круту» яйця. За іншими рецептами яйця окремо збиваються до однорідної маси в мисці та вливаються в киплячий бульйон тонесеньким струмочком весь час помішуючи виделкою для утворення павутиноподібних яєчних ниточок. Іноді половинку на круто звареного яйця не кладуть в страву під час приготування, тільки безпосередньо в тарілку як декор.
За хвилину до готовності в каструлю додають вимиті і порізані щавель чи кропиву (іноді їх поєднання). В останню мить в готовий борщ додають за смаком господині дріблену зелень: цибулю, петрушку, кріп, а також окремо в порцію за бажанням можна додати ложечку не жирної сметани. На стіл страва подається в теплому чи холодному виді.