Історія
Красуня-Полтава на початку прогресивного ХІХ століття, наслідуючи європейській моді почала поступово причепурюватися у вишукано-класичні шати руками власників своїх садиб, які в суперництві за лаври переможця в неоголошеному конкурсі на звання найвишуканішої споруди замовляли архітекторам найвибагливіші проекти, адже їхня домівка була не тільки візитівкою, а й статусною вітриною сім’ї.
Одне місцерозташування поруч витонченістю Спаської церкви в затишку старовинного міського центру зводило власників садиби поруч в ранг полтавської еліти. Хоч достеменно і невідомо чи саме першим відомим господарям земельної ділянки ліворуч від храму з родини Параскевичів належить право називатися творцями знаменитої будівлі на розі сучасних Спаської та Соборної.
Через відсутність детальних документів з міського архітектури та благоустрою класична одноповерхова споруда з великим медальйоном на чолі оповита великою кількістю легенд та домислів, а ніж історичних фактів, народжених скоріш візуальним асоціативним рядом пов’язаним з зображенням ножиць в тій розетці, з якого одні роблять висновок про кравецьку спеціалізацію господаря, інші ж — шукають сенс в приналежності до якоїсь таємної ложі накшталт масонської (не дарма ж ножиці згадуються в храмі Соломона).
Так само за завісою таємниці лишаються підстави на яких в 1837-ому садиба «кравця» опиняється у власності одного з представників видатної полтавської сім’ї Беляєвих, який теж претендує на авторство однієї з найстаріших полтавських архітектурних пам’яток. Адже в сучасних полтавських документах її спорудження датується дуже умовно серединою XIX століття. Причому саме у власності сім’ї Біляєвих садиба знаходилася доволі тривалий термін (десь півсторіччя).
Потім будуть зміна власників, і Перша світова 1914 — 1918 років, в яку втягне окуповану Україну романівська Московія. Війна поховає під своїми руїнами царський дім, а разом з ним весь старий світоустрій, привівши до влади озброєний скажений московський люмпен, який після привласнення всієї приватної та державної власності попередніх часів проголосить диктатуру пролетаріату на українських землях.
У полтавського будинку з медальйоном в період інтербелуму з’явиться новий іменитий власник, яким стане відомий полтавський маляр, викладач місцевого Інституту сільськогосподарського будівництва та Обласного будинку народної творчості, Соломон Розенбаум (1885 — 1941). Саме тут, на власному подвір’ї трагічної осені 1941 відомий художник, творче надбання якого червоні ради кинули напризволяще, а без нього він не зміг евакуюватися, знайшов свою смерть від рук німецьких окупантів.
Зміна часів, нові господарі… і знов значуще ім’я серед них – на деякий час в цих стінах за сучасною Соборності 12 оселяється викладач фізичного виховання Полтавського національного технічного університету та голова обласної федерації важкої атлетики, Альберт Штахман.
З відновленням української Незалежності в 1991-ому та присвоєнням будинку з медальйонами лише два роки по тому статусу пам’ятки архітектури місцевого значення для споруди почалися важкі часи — дії власника без огляду на накладені обмеження за три десятиліття довели його майже до стану руїни, поки на початку 2020-х у справу не втрутилася влада і суд, подарувавши історичному об’єкту надію на порятунок.
Архітектура
Складнопрофільний кутовий периметр споруди під сучасним №12 зумовлений чисельними анахронічними прибудовами більш пізніх часів, виконаними без урахування історико-культурної цінності об’єкту в характерному пізньокласичному стилі з використанням великих розеток (медальйонів), як головної архітектурної родзинки при всьому багатстві використаних прийомів.
Власний неповторний стиль тинькованих фасадів створений завдяки методу розбивки на дзеркала широкими рустованими та ширинковими пілястрами, профільованими лиштвами з домінантою замкового каменю та коробовими брівками на імпостах, використанням ширинок і табличок в різних інтерпретаціях вільного підвіконного та фризового простору, тригліфів зовнішнього кута (можливо втрачена його декоративна надбудова-завершення) та складнопрофільного лобового карнизу.
Чотири ризаліти з арковим завершенням люнетів над трикутними сандриками та складним малюнком витончених ліній тимпану в профільованих архівольтах акцентовані великими розетки рослинного орнаменту із символічними зображеннями ножиць (ті самі, так звані «медальйони»).
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Соборності, 12.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М03 (Е40) (Київ – Полтава – Харків). Містом вулицями: Європейська — Соборності, на початку останньої (другий квартал) ліворуч від Спаської церкви розташований будинок з медальйонами.
Громадським транспортом до станції Полтава, а далі — міським до зупинок «Сонячний парк» або «Площа Соборності, між якими по парному боку вулиці розташована пам’ятка архітектури.