Історія
Початок історії острова, пов’язаної з життям людини, відноситься до IX ст. до н.е., коли острів знаходився у володінні племен кімерійців, що населяли більшу частину північного Причорномор’я. Маючи військово – політичну організацію кімерійскіе племена знаходилися в стані постійної ворожнечі з іншими племенами. Підсумком однієї з локальних війн стала поразка від згуртованих племен скіфів і, як наслідок, перехід земельних володінь, а з ними і острова, у володіння переможців.
З VII ст. до н.е. острів стає священною обителлю для скіфських племен, відвідати який вважали своїм обов’язком скіфські царі. Скіфське володіння островом тривало близько тисячі років і завершилося Великим переселенням народів, коли, втративши панівне становище в Східній Європі, скіфи розчинилися в інших народах і покинули свої вотчини.
За переказами в I ст. н.е. острів, який ще знаходився у володінні скіфів, відвідав апостол Андрій Первозванний і встановив на місці скіфського святилища християнський хрест.
Подальша доля острова протягом кількох століть щільно пов’язана з християнською релігією. Починається вона з IX століття, коли на острові константинопольськими ченцями будується візантійський скит, що проіснував до монгольського нашестя 1240-го року. Під час четвертого етапу Західного походу монголів острів разом з усіма острівними об’єктами був розорений і спалений.
Люди знову з’являються на острові лише в XVII столітті. Це було пов’язано з відновленням християнської діяльності ченців, які заселили його печери. За документальним відомостями острів у той час повністю відновив свою флору і фауну.
З 1747 року острів офіційно був закріплений за Пустинно – Миколаївським Запорізьким монастирем. У цей період він переживає бурхливий розвиток завдяки своїй віддаленості, яка привертає поселенців, втомлених від військових дій.
Сад на острові зобов’язаний своїм існуванням відставному осавулові Запорізької Січі (середина XVI – 1775) Лазарю Остаповичу Глобі (1689 -1793), який після оселення на берегах Дніпра у 1743 році почав активно засаджувати землі, виділені йому Кодацької паланкою (у тому числі і острів) плодовими та декоративними деревами.
Нетривалий період з 1820 по 1845 острів за наказом керуючого німецькими колоніями знаходився в управлінні Катеринославського училища садівництва.
Після передачі в 1845 році в розпорядження лісового відомства острів намагалися пристосувати для розведення смолистих порід дерев, однак спроби завершилися невдачею.
У 1863 році острів вперше переходить у приватне володіння – до пана Рябіна за 4000 рублів.
Після зміни кількох приватних власників острів на початку ХХ ст. стає міським володінням, що дозволяє міській управі використовувати його в якості опори для залізничного мосту, а так само організувати на його території базу яхт-клубу.
У 1956 року острів, після з’єднання за допомогою моста з правобережною частиною Дніпра, став невід’ємною частиною міського парку ім Т. Г. Шевченко.
Визначні пам’ятки парку
У центрі острова в 1958 році встановлено один з найбільших в Україні пам’ятників великому українському Кобзареві Т. Г. Шевченко.
А в 1999 р. в північній частині острова було споруджено православний храм московського патріархату на честь святого Миколая.
Додаткова інформація
Місце розташування: Україна, м. Дніпро, набережна В. І. Леніна.
Посилання
- Легенди. Легенда про концентратори енергії Атлантиди
- Легенди. Магніти Заратустра
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е 50 (Кошице – Ужгород – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кіровоград – Дніпро – Донецьк – Ростов-на-Дону) чи М26 (Севастополь – Сімферополь – Запоріжжя – Новомосковськ – Харків).
Громадським транспортом по залізниці до Дніпро, а потім до вул. Січеславська набережна.