Поминання того, хто пророкував появу Спасителя і власноруч хрестив його в йорданських водах заради врятування людства. В церковному календарі цей день припадає на дату його страшної страти римських тетрархом Галілеї, Іродом Антипою, за наклепом Іродіади (29 серпня), а в українському народному — чи не найчорніша дата з суворою забороною на будь-які прояви радості від танців-співів до добросусідських балачок та безліччю надсуворих заборон і обмежень. Усікновення (усічення) голови пророка Іоанна Предтечі чи Головосіка.
Визнаний самим Христом за Предтечею статусу найбільшого з пророків поставили його в християнській ієрархії всього на одну сходинку нижче за сина Божого. Разом з тим жахливі обставини його мученицької смерті, коли жертві (вся вина якої полягала у вірі та проповідуванні пришестя Спасителя) не тільки відтяли голову, але й блюзнірськи подали її на блюді замовниці – доньки Ірода додали мученику ореолу святості. Адже навіть після смерті тлінне тіло пророка не знало спокою – мучителька пронизала мертвому язика голками, а саму голову закопала в «нечистому» місці. Саме тому так шанують українці святого Іоанна, який віддав життя за свої переконання, що так близько українській душі.
За українськими традиціями на вшанування Івана Пісного доросле населення мало тримати наджорстокіший піст впритул до повної відмови від їжі. Зокрема не можна різати головку капусти, цибулю, яблука, картоплю, кавуни, помідори… і все, кругла форма чого схожа на абриси голови християнського мученика. Навіть хліб нарізали в переддень Усічення або ламали руками, бо вірили «різати в цей день — потекти кров’ю». Взагалі на Головосіку не дозволяється брати в руки будь-які колющо-ріжучи предмети, як нагадування про знаряддя, яким було скоєне те страшне злодіяння.
А ще в пам’ять про пролиту кров Предтечі в день його поминання українці єдиний день в році не їдять головної священно-обрядової національної страви, борщу, через його схожий з кров’ю колір. В тієї ж причини заборона в цей день лежить на всіх овочах-фруктах-ягідах червоного кольору, як і взагалі подача їжі на тарілках-блюдах (бо саме вони використовувалися для подачі голови мученика жорстокій замовниці).
На Усікновення не можна стригтися-голитися, бо за переказами на покару можна було залишитися без своєї голови (найбільш забобонні в давнину взагалі її не торкалися, як і всього круглого за формою, не дивилися на себе в дзеркало). Натомість для українців в цей день було обов’язковим відвідини церкви де просили про позбавлення від головних страждань. А ще дбайливі та турботливі матінки-дружини в цей день ретельно власноруч мили своїм синам-чоловікам голови і гладко зачісували волосся, щоб вберегти їх від кари небесної в день пам’яті мученика.
Також именно 29 серпня українці за традицією прощаються з літом (Післяуспіння) і вважають, що з цієї дати починається відліт перелітних птахів у вирій. За повір’ям мілкий дрібний птах (накшталт солов’їв, ластівок, серпокрилець, шпаків) показує буслам та журавлям дорогу на південь, за що останні дають їм перепочити на своїй спині під час довгого польоту за теплом.
І саме на Усікновення можна почути останній цьогоріч грім, який віщує довгу і теплу осінь («Загримів Головосік — тепла прибавить рік»), а вже майже висохлі лісові трави віддають шукачам своє останні дорогоцінні дари — лікарські коріння, які ціле літо збирали та накопичували свою цілющу силу. Особлива увага приділялася в цей день приготуванню святоянівського зілля (останній цвіт звіробою звичайного) — ліків від всіх хвороб.