Розвиток дитини в українському світі традиційно починається з найменшого віку за допомогою дотепних колективних ігор спрямованих, окрім фізичного вдосконалення, на соціалізацію в колі одноліток, відпрацьовування командного духу, організаційних навичок, вмінь побудови сталих соціальних зв’язків. Так ці ігри з приказками-приспівками фактично незмінними перекочували з народного фольклору до сучасності, ставши невід’ємною частиною освітньої програми дошкільних та молодших шкільних навчальних закладів. Загалом на прикладі всього кількох з них можна осягнути всю глибинну мудрість початку формування соціально-орієнтованої особистості українськими предками що називається «з молодих нігтів».
Так одна з найрозповсюдженіших дитячих ігор-привітань на іменини в молодших групах дитячих садочків України, Коровай, правила котрого доволі прості: малята стають тримаючись за руки в коло і водять хоровод навколо іменинника, співаючи пісеньку супроводжувану відповідними рухами:
Як на (ім’я дитини-іменинника) день народження
Спекли ми коровай.
Ось такої вишини, (всі піднімають руки вгору)
Ось такий низини, (всі присідають)
Ось такої ширини, (коло, тримаючись за руки, розходиться максимально широко)
Ось такий вужини, (коло, тримаючись за руки, максимально наближаються до іменинника)
Коровай, коровай, кого любиш — обирай! (всі плескають в долоні)
На що іменинник відповідає: «Я люблю звичайно всіх, але (ім’я кращого друга-подружки з кола), більш за всіх!», – і вводить друга в коло. За бажання, гра може продовжуватися,
передбачає появу у діточок навичок соціального етикету вітання зі святами представників кола свого спілкування, спільної дії на прикладі синхронних рухів, прив’язки руху до слів віршика, елементарний вибір одного об’єкту з кількох можливих варіантів на підставі особистих мотивів, тренує пам’ять повторенням віршованого ряду та вчить отримувати позитивні емоції від взаємодії з однолітками.
Чи інша, схожа за відпрацьованими навичка групова гра для малюків, Струмочок, яка розвиває у діточок навички координації в обмеженому просторі, швидкість реакції, виховує командний дух. Вона виконується під музику, темп якої може наростати для пришвидшення процесу:
дітки розбиваються на пари, які стають одна за одною в ряд, піднявши гори зчеплені руки, щоб утворився своєрідний «тунель-коридор». Той хто залишився останнім без пари (ведучий) має пробігти крізь тунель, вихопивши по дорозі за руку когось з однієї з існуючих пар і разом зі своєю новою «парою» стати на початок «коридорчику». Та дитина, яка лишилася без пари вибігає з живого коридору і повторює дії попереднього ведучого. Зауваження: рух крізь тунель одним гравцем чи парою має бути лише з кінця на початок задля уникнення зіткнень; гра може тривати нескінченно довго.
Ще є різновид ігор для малюків на розвиток уваги, слуху, координації, спритності та вправності, як запоруки гармонійного фізичного розвитку та формування особистості, накшталт Гілочки чи Дзвіночка: окрім «ведучого» (стоїть в центрі) всі малюки стають колом, тримаючи руки за спиною. В руці одного з учасників знаходиться невеличка гілочка (інший невеликий предмет) або дзвіночок. Сенс ігри полягає у передачі непомітно для ведучого гілочки чи дзвіночку від гравця до гравця, а ведучий має вгадати у кого з гравців зараз знаходиться шуканий предмет без виходу з кола. У випадку, якщо ведучий відгадає, гравець в чиїх руках був знайдений предмет, міняється з ним місцями; гра починається знов.
Для розвитку фізичної форми малечі в українському фольклорі є цілий ряд рухливих ігор, які при передбачуваної частої зміни видів активності допомагають виплескувати накопичену фізичну енергію при не виснажливому темпі, при цьому знов таки підвищується спритність та формується ментальне уявлення себе, як частини групи, як в Горобчиках: на землі окреслюється коло діаметром 5 – 6 кроків, в приміщенні його можна означити якоюсь мотузкою-стрічкою. Гравці-«горобці» розташовуються за межами кола. Всередині кола рондомно кладуться невеличкі предмет, а також оселяється «кіт»-охоронець, якому забороняється перетинати межи свого кола-дому. Мета горобців — витягти з дому якомога більше зернят і при цьому не бути пійманими котом (при торканні котом «гробця» всередині кола гравець-птах вважається «з’їденим» і вибиває з гри. Переможцем рахується останній «живий горобець» (при відсутності вже зернят-предметів в колі) чи «кіт», якщо зміг з’їсти всіх «горобців» і зберіг бодай одне «зернято».
Окрім фізичної активності в українській виховній культурі для найменших були вигадані ігри спрямовані на розвиток кмітливості та театрально-акторських навичок при активному задієнні фантазії та виразності рухів при розкритті здатності самообмеження фізичної активність дітлахів. Гарним прикладом цього різновиду ігор є Море хвилюється:
дітки дозвільно стоять на відстані один від одного обличчям до обраного з їхнього числа ведучого, який починає гру віршованими словами:
Море хвилюється раз, (дітки роблять рухи руками і тілом імітуючи рух хвиль)
Море хвилюється два,
Море хвилюється три,
Морська (або будь-яка інша діяльність, накшталт кухонна, шкільна…) картина на місці завмри!
Дітлахи з власних уявлень мають імітувати заявлену ведучим діяльність (плисти, мішати борщ, писати…). Через п’ять секунд всі учасники (окрім ведучого) мають завмерти в тій позі, в якій їх застав повторний оклик ведучого: «Завмри!» Сенс ігри полягає в тому, щоб не ворухнутися, утримуючи навіть дуже не зручну позу. Ведучий ходить поміж завмерлими і намагається не торкаючись змусити їх поворухнутися словами чи діями (хоча б засміятися). Хто ворухнувся, той програв і займає місце ведучого; гра починається спочатку.