Як одна мить пролетіли веселі вихідні, а за ними і важкий понеділок, залишивши по собі солодко-гіркий присмак недомовленості. Мозок нарешті скинув морок лінощів та готовий до підкорення нових вершин, хоч за час вихідних та першого дня байдикування піднакопичилося чимало поточної роботи та нових викликів: «На вівторок бід зібралось сорок».
Не дарма ж цей день знаходиться під покровительством войовничо-мужнього Марсу, адже даровані ним сили, енергія та натхнення могли спонукати будь-кого на великі ратні (військові та спортивні) чи ділові (як бог родючості) подвиги-досягнення, наприклад зведення нової хати, яка вийде міцною та простоїть багато-багато років. Підсилити духовний зв’язок з небесним покровителем цього дня можна за допомогою його улюбленого червоного кольору в одягу, взутті чи аксесуарах, а направити прикладання своїх зусиль слід на схід.
Другий (вторий, вторинний) робочий день за українськими віруваннями — один з найпродуктивніших та найплідніших, в роботі цього дня допомагають всі сили небесні, а тому вона швидко «переробится» та принесе найкращі результати, навіть більші за очікувані. І хоча загалом він вважався «щасливим» (велика імовірність знайти загублені-забуті свої чи чужі гроші), нових творних справ пов’язаних з лікуванням та духовною рівновагою (в тому числі особисті стосунки, включно шлюб) все ж не варто було починати («У вівторок пташка гнізда не в’є»), хоч зібрані цього дня лікарсько-магічні трави вилікують всі хвороби.
З народних вівторкових господарських прикмет варто відзначити насипання рису свійським птахам (щоб краще неслися), вдале прибирання за допомогою одного віника («У вівторок підметеш, гроші знайдеш»), розсипаний мак — до приросту в господарстві поголів’я худоби, не брати в борг — потім «не розквитаєшся», зате все посіяне-посаджене дасть щедрий врожай (особливо чоловічого роду накшталт огірків, помідорів, гарбузів), а зжате — буде довго зберігатися не псуючись.
Народженим у вівторок діткам народний поголос віщував щасливу долю, добру вдачу та гострий розум. І для хрещення немовляти його вибирали, як вдалий, але обов’язково слідкуючи, щоб не випали дні помину святих мучеників, лише преподобних.
Хоча слов’янські пращури вважали другий день робочого тижня «чортовим» за його емоційну напругу та максимальне навантаження всіх енергетичних сил, тому забороняли жінкам при надії взагалі щось робити (щоб викидня не було), а іншим – не радили шити, вишивати, прясти і займатися іншою творчою роботою.