Понеділок, перший день по неділі (після неділі), в народній уяві малювався таким собі сивим дідом, який виступав провідником душ померлих між світами, залежно від земного життя небіжчика – до вирію чи пекла – та мав виключне право відчиняти райську браму (що ототожнювало його з християнським святим Петром). День традиційно мав печально-мінорне забарвлення, тому переважна частина прикмет та забобонів з ним пов’язаних носить заборонний або обмежувальний характер.
Він вважався невдалим для зачинання будь-якої нової справи, особливо вдягати нової сорочки, тим більше не варто було вирушати в дорогу (бо подорожнього спіткатимуть негаразди та неприємностей, а час шляху значно затягнеться), побілена в понеділок хата — до тарганів в оселі та коморі, винесена з пічки жужалка — до шуляка у курей, прати речі — піднімати гори старі негаразди, посадити квочку на яйця — вилупляться лише півники, щось комусь позичити — до злиднів, жінкам не можна було мити голову, прясти та шити-вишивати (бо долю змиєш чи зашиєш)… Взагалі понеділок за народними повір’ям — важкий на роботу, і якщо почнеться нещастями-негараздами, весь тиждень йтиме «важко».
При цьому є у Голови (як ще в народі називають перший день сучасного українського тижня) і позитивні моменти за прикметами: обрізати нігті в понеділок — зуби не болітимуть, а лікувати вже захворілі буде безболісно та без ускладнень, ритуальне обметення кутів та витирання пилу в цей день надовго збереже господиню від необхідності прибирання оселі, золене (пофарбоване в чорний колір за допомогою золи з пічи) полотно – довго триматиме колір, а засіяна нива – принесе гарний врожай.
А ще у деяких українок було в ходу «понеділкування», звільнення майже від усіх домашніх клопотів, яке виторговувалося дівчиною у нареченого ще до одруження та було однією з умов шлюбного договору. Шлюб на 3/4 (статеві стосунки з чоловіком лише по заздалегідь узгодженим дням тижня) був якраз його розширеної версії. Вважалося, що того дня жіноча стать присвячуює себе духовному очищенню через піст та молитви («Хто святого понеділка не шанує, тому важко йти на той світ»), а для неодружених – це була найкраща нагода вимолити у Бога гарного нареченого та своє майбутнє сімейне щастя. Недарма ж три християнські пости, Великий, Петрівський, Спасівський, починаються саме о понеділка.
Особливим приводом для «понеділкування» було народження дитини в ніч з неділі на понеділок (до шостої ранку), бо за українським народними повір’ям саме в цей час на землю приходили діти перші після Бога, провідники між двох світів, майбутні ворожбити, знахарі та чаклуни. Мати непростого мала дотримуватися ритуалу все своє життя, щоб духовно допомогти своїй дитині пройти її непростий шлях сповнений вищого духовного змісту. Самі ж народжені в цей магічний час мали «понеділковий» небесний захист, який давав їм добру вдачу та фінансове благополуччя в справах і шляхах розпочатих в цей день тижня.
Може тому покровителем понеділка вважається чоловічий таємничо-загадковий Місяць, русалки — міфічними захисницями, а кішка — тотемним представником з тваринного світу (тому при окоті в ніч на понеділок одного кошеняту варто було лишити собі на радість та втіху домовика).