Ну чим ще можна побалувати дітлахів в піст чи на свята, прихопити з собою на вечорниці чи гостинці, при цьому не витрачаючи купу часу на приготування самої страви, як не солодощами? Українські господині давно винайшли універсальний рецепт — сластьони, або їхні різновиди, знані як горішки, вергунчики та ромбики. Фактично в українській традиційній кухні існує два основних різновиди сластьон: на вчиненому (дріжджовому) тісті та бездріжджовий варіант.
Перший варіант передбачає обжарювання (зрідка – запікання) у великій кількості олії до золотої скоринки форм з дріжджового тіста (в Америці цю страву зараз називають «пончиками»), а другий — те саме тільки без використання дріжджів (варіант тістових чипсів) з наступним поливанням, посипанням чи обмазуванням після охолодження солодким змащувачем для надання смаку.
Відповідно до форм розрізняють круглі з дірочками посередині сластьони (виготовляються за допомогою форм різного діаметру, зазвичай склянки та маленької чарочки), горішки маленькі кульки (часто серединки від сластьон) чи рвані шматочки тіста зкочені в кульки, кручені-перекручені та зліплені в замкнений контур смужки чи просто перекручені через проріз посередині прямокутники вергунчики, квадратні чи прямокутні без витребеньок ромбики. Причому Два перших різновиди зазвичай виготовляються з дріжджового тіста, вергунчики — і з обох, а ромбики — не дріжджового.
Дріжджове тісто готується за звичайним рецептом для двох підйомів: тепле молоко / вода, дрібка солі, ложка цукру, пшеничне борошно; спочатку дати дріжджам «прокинутися» (в молоці розчинити дріжджі з частиною борошна консистенції рідкої сметани до появи бульбашок), потім замісити м’яке добре вимішане тісто, дати йому «вистоятися» протягом години в теплому місці, обім’яти, розкатати пласт та нарізати форми смужками для віргунчиків, або склянкою та чаркою для сластьон та горішків. Заготовки обсмажити у фритюрі з усіх боків до золотої скоринки (рідше — запекти в печі). Іноді перед обжарюванням заговки попередньо повністю вмочують у збитому яйці.
Бездріжджове тісто для страви зазвичай буває двох видів: на борошні чи на манці. Перший вид замішується на сметані / кисляку з содою, або на воді чи яйцях (перші виходять пухкі зі скоринкою, останні – хрусткі), другий — на густо завареній з цукром манці (пухкі). До обох видів додається пшеничне борошно і вимішується тісто з формуванням сластьон-віргунчиків-горішків, що знов-таки обжарюються в олійному фритюрі.
Обжарені чи випечені охолоджені сластьони зверху присипають цукром або цукровою пудрою, поливають топленим медом, чи обмазують солодкими помазками.
В сучасній українській кухні з’явилося безліч інтерпретацій вишуканих сластьон з додаванням в тісто кориці, цедри апельсинів, родзинок, маку, а також варіації з різноманітними горіхово-фруковими начинками, хоча традиційно в давнину, окрім статусу святкового смаколика, вони виконували роль українського вуличного фаст-фуду (через ситність, легкість і швидкість приготування), який готували на ярмарках, базарах, масових гуляннях.
Позаяк рецепт дріжджових чи на сметанкових сластьон доволі простий, цікавим є рецепт на яйцях, для якого потрібні лише: 1 – 2 яйця (залежно від бажаного об’єму та розміру яєць), 150 – 200 грам борошна, дрібка солі та цукрова пудра на присипку. Секрет ж їхнього приготування: якомога тонкіше розкатаний лист тіста на вергунчики перекручені «через проріз» чи ромбіки та велика кількість присипки.