Весняне тепло повністю вступило в свої права, і матінка-земля щедрою рукою роздала всі свої накопичені протягом довгого осінньо-зимового періоду відпочинку-сну скарби першим травам та квітам, що встеляють її. Традиційно в Україні вважається, що своєї найбільшої сили Флора набирає саме 10 травня, тому цей день цілком присвячується збору лікарських та обрядових трав та коріння(зілля, зела) на весь наступний рік для здоров’я, сили, краси, молодості, радості від роботи, чистоти душі і тіла.
Саме тому в народі кажуть, що на Зільника (Зилоту, Духів день, Миколиного батька чи Семена-Орача) Земля — іменинниця, адже за уявленнями праслов’ян вона представала у вигляді вродливої жінки, тіло якої складається з каменів, кістками виступають корені, жилами — дерева. Християнство перехрестило свято 10 травня на честь апостола Симона, хоч з огляду на ґрунтовність дохристиянських вірувань українського народу залишило найменування свята «Зільник» у вигляді своєрідного прізвиська свого святого, пов’язавши його з іудаїстською сектою «зілотів»-ревнителів.
За традицією збирання мало початися до схід сонця з благання-молитви до Матінки Сирої Землі із сходу на захід для духовного зняття заборони на збір її дарів та тривати до останньої краплі роси. По обіді жінки-знахарки окремо ладналися купи для ритуального омовіння разом у відварі цілющих трав та святкового застілля з обов’язковим жертвоприношенням іменинниці по кріхті всіх обрядових страв, які представляли собою неодмінний набір з вареників, риби, яєчні, ряжанки та якогось хмільного напою вилитого наземь. Іноді ритуал збору трав проводили нагими.
На свої іменини вважається, що Матінка-Земля перебуває в особливо доброму гуморі та не сильно суворо пильнує свої скарби, тому серед золотошукачів вважається, що на полюванні Миколиного батька можна знайти величезне багатство, іншими днями надійно бережене за сімома печатками духів під сімома шарами ґрунту.
Серед простих смертних 10 травня, коли вся земля вже вкривалася зеленим оксамитом, вважалося днем Семена-Орача. Окрім інших господарських справ, головною з яких були оранка та висівання першої пшениці (яка від того мала вирости «наче золото»), традиційно на кожному українському подвір’ї проводили обряд виганяння звірини-пташини, на яку за голої землі оберталися злі духи, щоб прибитися до людських осель в період холодів. А ще господині своїх дійних корівок-кізок годували цього дня жовтими травами та омивали їхнім відваром вим’я, щоб молоко було «жовтим» (високої жирності). Масло збите зі зібраного того дня молока вважалося цілющим і використовувалося виключно в лікарських цілях.
З народних прикмет та повір’їв на Зільника поміж українців побутують: до Духа, не скидай кожуха, а після Духа одягай другого кожуха; дощ на Миколиного татка — будуть великі достатки; як м’ята запашна на Зилоту — на скорий дощ; гарна погода на Зилота сприяє пошукам золота.