ККрасень травень, молодшенький син матінки-Весни, найчеканіший зі своїм справжнім ярим теплом, запашним квітненням різнотрав’я, першими ягідками, столовою зеленню, теплими рясними дощами, пташиним співом, бурштином меду («буває май – під кущиком рай, а то розмай – коню сіна дай, а сам на піч залягай»). Недарма ж він ще звався Квітнем, Маєм, Муром, Майосом, Розмаєм, місяцем-Громовиком, Пісенником, Травником, Пролітнем, Ярецем, Росянником, Листоруком…
У праслов’ян травень був місяцем вшанування богині родючості Живи під покровительством Даждьбога (на землі вона ототожнюється із зозулею, а християнство перехрестило її образ на Богородицю), яка щедротами своєї душі дарує життя всьому сущому на землі попри волю верховного божества. І вона ж зустрічає з Пекланцем-господарем пекла душі померлих біля райської брами, проводжаючи душі праведників одразу до благодатних садів Вирію, а грішників після чистилища у вигляді божих іскор повертає на землю в тіла новонароджених немовлят. Живим, які гідно її шанують та приносять богині цього місяця жертви — вона дарує за повір’ями пророчі сни.
Бояк останній весняний місяць вважається найбільш Ярим, що забезпечує відродження та розквіт всього живого, в народній уяві він малювався блакитнооким красенем з волоссям-вихорами. Ну як не закохатися в такого красеня? От і богиня флори, Майя (ім’я якої в Україні стала синонімом буйству зелені та новий старт життєвого циклу, недарма ж її каменем-оберегом вважається смарагд) безтями від вроди Травня, настилає йому під ніженьки зелену оксамитову доріжку, дурманить голову запашними травами, вбирає його голівоньку віночком з барвистих квітів. А любий до неї озивається солов’їним співом та теплим поцілунком сонячного променя.
Невдячність ніколи не була серед українських чеснот, а родинні зв’язки між поколіннями — і зараз залишаються надміцними, тому поряд з відродженням завжди йшла вдячна згадка про тих, завдяки кому це стало можливим — пращурам («майосам» з латинської); останній місяць весни традиційно в Україні вважається часом вшанування своїх померлих та не сприятливим для започаткування будь-яких важливих (окрім сівби) справ, особливо до укладання шлюбу (бо за народними прикметами подружжя «буде не жити, а маятися», адже вимагати одруження цього місяця може лише зле та розбещене дівча).
З накопичених за тисячоліття українських травневих прикмет: перший травневий грім — холоду згинь; три рясних дощі в маю – бути гарному врожаю; теплий квітень, холодний май — буде гарний урожай; травень холодний — рік хлібородний; март з водою, квітень — з травою, травень — з квітами; як в маю дощ рясний та потужний, бути овочу чистим та пружнім; мокрий розмай — жито, як гай; хто в маю вінчається, все життя мається; травневі дзвони (відлиті в травні) звучать урочистіше; як вересень дощовий, то травень — сухий; як гусенята лупляться на початку травня, літо буде сонячним та теплим; городина сходить висаджена лише до Вознесіння чи июнь — хоч плюнь.