Широкому загалу Іван Франко відомий завдяки своєму виключному різноплановому літературному таланту, деякі з епістолярних шедеврів якого представлені в українській шкільній програмі, але за соціальними регаліями історичної постаті завжди ховається просто людина зі всім багажем її багатогранного особисто життя.
Зрідка хто згадує, що окрім іншого за Франком в українському суспільстві закріпилася слава не тільки талановитого різнобічного літератора, етнографа, перекладача, поліглота, громадського та політичного діяча, творчій спадок якого налічує близька ста томів, знання мов сягало семи, на пам’ять він дослівно міг переказати один раз почуту годинну лекцію, видавав власні чисельні газети, журнали, альманахи з різних сфер буття… а й законотворця тогочасної української міської чоловічої моди кінця XIX століття.
Так саме Іван Яковича сперечається з Михайлом Старицьким за право називатися першим впровадником моди на сучасне носіння вишиванки під європейський костюм. Хоч, навіть якщо він був не першим (Старицький все ж був дещо старшим), головним популяризатором поєднання української сорочки з вишитим традиційним орнаментом та класичного чоловічого костюму — це точно заслуга Франка. Адже така ярка постать в імпозантному вбранні, ще й статний красень з пишними вусами та русяво-рижими кучерями, просто не могла залишитися непоміченою та не привабити наслідувачів нової моди серед української інтелігенції, яку довгий час привчали сторонитися зовнішніх проявів свого коріння.
У Івана була ціла колекція вишиванок, в тому числі створених власноруч його дружиною Ольгою, підтвердженням чого слугують чисельні світлин, які хоч не передають всю кольорову гаму через чорно-білу плівку знімків, але зачаровують різномаїттям візерунків, здебільшого бойськівських мотивів, та тонкості роботи. Він носив їх і на свята, і на щодня, але найулюбленішою залишалася подарована Христею Алчевською, її Франко одягав лише за великих урочистостей чи на свята під класичний костюм темно-синього кольору.
Не тільки власним прикладом Іван Якович популяризував вишиванку, як справжній професіонал, він застосував науковий підхід до вивчення свого улюбленого вбрання з позиції етнографа, досліджуючи характерні візерунки українських регіонів, моделі конструкції самої сорочки, техніку вишивки та класифікувавши їх.
Багата власна колекція вишиванок, в яких він прожив все життя… але його захід він зустрів важкохворий на інфекційний ревматоїдний поліартрит в пустому домі (дружина Ольга — в божевільні, донька Анна в Києві, сини — на війноньки), втікши за допомогою братчика Василя з Притулку для хворих i виздоровців вояків Українських Січових Стрільців у Львові. Личаківський цвинтар прийняв в свої обійми тіло законодателя моди все ж таки в вишиванці, хоч і в чужій. За дивним збігом обставин Франко був похований в вишитій сорочці діда іншого видатного українця, Романа Шухевича. Він залишив цей тлінний світ у тому, в чому зустрів – чудовій українській вишиванці.