Український народний календар. Липень

Найспекотніший місяць українського року у всіх сенсах, адже зеніт сонця досяг свого апогею та огортає землю пекельною ковдрою від світанку до заходу сонця. А тим часом золото українських садів вже зачекалося на своїх господинь, а на господарів – запашні трави луків; не дарма ж каменем середнього сина Літа вважається криваво-червоний рубіновий жар. Але найкращими характеристиками другого місяця літа є його народні імена-прізвиська широко використані в українському фольклорі: білень, громовик, грозівник, дощовик, Іллев-місяць, ільовиць, іллюх, елевей, кивач, кивень, косень, липець, сінокіс, страдник.

Так під духмяний запах липового цвіту від сходу сонця до заходу українські панянки, як бджоли, збирають та перетворюють своєю кухонною магією вишні та абрикоси, яблука та малину, груші та сливи на запашні смаколики (варення, компоти, наливки…), щоб було чим підсоложувати гіркоту довгих холодних осінньо-зимових днів, запиваючи чаєм з сушеного липневого цвіту лип, ромашки, м’яти, цикорію, чебрецю… А ще настання липня слугувало сигналом для початку біління полотен.

Господарі ж в свою чергу переймалися докосом сіна (хоча зазвичай серп мав залишитися в червні), приглядалися до колосся, щоб не прогавити зачинання молочних жнив, а пасічники вдруге після травневого качали мед швидкоплинного сезону буйного квітування природи. Окрім того традиціно вважалося, що саме в липні худоба «нагулювала боки», тому обов’язковий випас її кожного дня на пасовищі мав свій сакральний зміст, і за кожен пропущений день бог-скотар Велес суворо питався в недбайливих хазяїв. Через таку незліченну купу невідкладних клопотів кількість свят з забороною на роботу в липневому народному календарі найменша за всі інші місяці року.

В покровителях липня з давніх-давен в Україні значився Перун, давньослов’янский бог-воїн, бог-захисник землі від нечистого, повелитель грому та блискавок, якого прийдешнє християнство перехрестило на образ пророка Іллі, залишивши останньому всі Перунові риси, сили та головну місію — боротьбу зі злом.

Може саме завдяки такому небесному захисту, коли зла на землі стає якнайменше, на волю ллється гімн свободи з сотень тисяч пташиних різноголосих наспівів, допоки зозуля мандриком вдавиться, та соловейко заклопотаний в своїх турботах по збиранню в теплі краї на зимівлю не забуде про веселощі.

З народних липневих прикмет та приказок до сьогодні збереглися: як червень з косою, так липень — з серпом; в липні маківка літа сонцем повита; у липні роздягнися, а в грудні тепло одягнися; чого липень і серпень не доварить, того і вересень не досмалить; яка погода у липні — така і у січні; з великої липневої хмари — дощу не чекай; як липневий місяць човником пірнає та виринає з хмар — до гарного врожаю; в липні на дворі пусто, проте в полі густо.

04-07-2024 Вікторія Шовчко

Обговорити статтю в спільноті

Поділитися в FacebookДодати в TwitterДодати в Telegram

Коментування цієї статті закрите.