Здається вона була тут завжди, незримим духом оберігаючи столицю Галичини століття за століттям від всіх посланих Небом випробувань, як незгасний промінь надії, що єдиним живить душу в темні часи. Слава на Львівській опері — творіння майже божественне, хоч і створене з жіночої подоби людською рукою, якою точно водило вище натхнення, в той час як за кожним плечем майстра стояло по музі.
Звичайно ж що підвищена увага містян до такої виразної та сильної центральної фігури скульптурної композиції на фронтоні нової театральної споруди в лічені місяці огорнуло її муаром домислів, байок та припущень. Частина з них з часом зникала, інша перетворювалася на легенди, що пережили свій час. Найменша деталь Слави від лаврового вінку до останньої складинки роздуваного вітром хітону була прискіпливо розглянута та подостоїнству оцінена. Кількість листочків пальмової гілки та пір’їнок крил ретельно перерахована і перекладена на язик передбачень завзятими львівськими нумерологами.
Одним з найсуперечливіших елементів, навколо якого точилися найзапекліші суперечки, був живіт скульптури, приводом для чого, як подейкують легенди, послужила експертна думка викладача акушерства та гінекології місцевого університету, професора Марса, про вагітність Слави. Поважний науковець навіть готовий був заприсягнутись своїм професорським званням, що Слава десь на четвертому місяці при надії.
Марс навіть уклав зі своїми зацікавленими друзями-товаришами кілька парі з цього приводу. А щоб підтвердити чи спростувати свою здогадку він звернувся безпосередньо до автора скульптури, Петра Василя Війтовича, який підказав ім’я своєї натурниці, що позувала для Слави.
Коли очолювана Марсом делегація зацікавлених прибула до тієї увічненої в віках талановитим митцем на фасаді опери моделі, виявилось, що у неї дійсно є дитина. Лишилося лише дізнатися точний вік дитини, і вуаля: шляхом неважких розрахунків було доведено, що поважний професор таки був правий — львівська Слава назавжди на четвертому місяці вагітності.
Місцеві містики тут ж озадачились питаннями: що це означає, як впливає на майбутнє галицької столиці, чим в метофізичному плані загрожує місту вагітність його головного символу. Відповідей та припущень, що з огляду розташування питання зовсім не в практичній площині з додачею пікантності з огляду на прізвище творця його породившого (Марс – римський бог родючості, що перетворився на покровителя війни), було чимало: від прогнозованих революцій та воєн (адже на той час край знаходився під польським протекторатом) до пророцтва Львову статусу нової столиці незалежної України. Щось збулось, щось — ні… але час-бешкетник все ще може переграти.