Він народився полтавчанином, а помер уродженцем Луцька, проживши двадцять років після своєї фактичної смерті — людина майбутнього, людина загадка, історія життя якої – гримучий коктейль із заплутаних фактів та вигадок. Такі неординарно-обдаровані особистості, вперто крокуючи попереду свого часу, самі по собі перетворюються на блискавичну легенду, а присмак таємниці перетворює їх на наднову, що стає центром тяжіння маленького всесвіту. І хоча на надгробку стоїть ім’я Юрій Кондратюк, народився він Олександром Шаргеєм — український вчений, винахідник, основоположник теорії космонавтики та ракетобудування.
Студентське дитя, що в Полтавських єпархіальних відомостях означене як син Гната Бенедиктовича Шаргея та його законної дружини Людмили Львівни в дівоцтві баронеси Шліпенбах, народжений 9 липня 1897-ого та хрещений Олександром 28 липня того ж року. Долю рано осиротілого хлопчини (мати померла в лікарні для душевнохворих, коли він був ще зовсім малюком, батько — в 1910-ому) фактично визначили дві жінки та нерідний дід: полтавська бабуся Катерина Кирилівна, її другий чоловік Яким Микитович Даценко та мачуха, Олена Кареєва.
Друга ж полтавська чоловіча гімназія, яку він згодом закінчить зі срібною медаллю, стала тією точкою відліку, що розділила його життя на до та після — за роки навчання там він встигає опанувати всі точні науки, включно вищу математику, в свої шістнадцять, визначившись з метою свого життя — «відліт з Землі». Здобуті знання допомагають Олександрові з легкістю поступити на перший курс механічного відділення Політехнічного університету в Петрограді, де на той час проживала його мачуха.
От тільки зі студентством у юного Шаргея не склалося — царському режиму потрібні були не студенти, а гарматне м’ясо для веденої ним Першої світової війни, його мобілізують до школи юнкерів. А поки вечорами він ще належав сам собі, після занять з військової підготовки Олександр поспішає домів, щоб завершити своє наукове дослідження, бо далі на нього чекала лише невідомість турецького фронту.
Після більшовицького перевороту Шаргей демобілізується, під час спроби повернутися в рідну Україну із Закавказзя проти своєї волі був знов мобілізований до Білої армії. Олександр за першої ліпшої нагоди тікає спочатку в Полтаву, потім — перебирається до Києва, куди повернулася Олена Кареєва з донькою… але наприкінці серпня 1919-ого українську столицю захоплюють війська Денікіна, які знов примусово забирають його до лав Білої гвардії, як колишнього царського офіцера. Втримати того, хто не хоче бути втриманим, вкрай важко… Шаргей вкотре самовільно залишає військо.
Щоб сховатися молодик осідає аж в Малій Висці, працює слюсарем на кооперативному млині, кочегаром на цукровому заводі, але загроза викриття висить над колишнім білогвардійським офіцером домокловим мечем. Його рятує мачуха, яка стає фактично хрещеною його нової особистості — пані Кареєва викупає у родичів документи померлого в Києві 1 березня 1921 року від туберкульозу студента-вінничанина Юрія Васильовича Кондратюка 1900 року народження і передає своєму пасербу – так Олександр Шаргей «помер», а Юрій Кондратюк відродився на світ.
Працюючи на Маловисківському цукровому Олександр-Юрій закінчує третю версію праці всього свого життя « Про міжпланетні подорожі» з теоретичним підґрунтям про будову ракети та деталі польоту в космос, відгук на яку Главнауки був цілком позитивним, ось тільки через брак поліграфічних потужностей в друку вона відмовила. Автор власним коштом оплатив публікацію своєї роботи в далекому Новосибірську, але з огляду новаторства та прогресивності його думок суспільство доросте до усвідомлення грандіозності його викладок лише через кілька десятиліть.
А поки Кондратюк проектував елеватори в якості зав. Проектно-монтажним підвідділом західносибірської контори «Хліббуд», за що 31 липня 1930 року був арештований за доносом про «шкідництво», яке полягало в конструюванні зерносховища без жодного цвяху. Йому дали три роки, бо слідство наполягало на хиткості сконструйованої споруди, хоча вона простоїть після засудження свого творця ще не одне десятиліття. Після звільнення Юрій — інженер-конструктор вітроелектростанцій в Криму.
Війна знов наздогнала геніального українського вченого в червні 1941-ого — він записався до Київської ополченської дивізії, яка на початку жовтня того ж року боронила калузькому напрямку. 3 жовтня під час бою в районі селища Засецький та та сіл Великі та Малі совки зник зв’язок, Кондратюк викликався його полагодити. А далі історія переходить в розряд домислів та легенд, бо з того завдання він не повернувся, його тіла побратим теж не бачили.
Вже у повоєнні часи на старому цвинтаря міста Кирово поряд з іншими загиблими радянськими вояками з’явилося ім’я Юрія Васильовича Кондратюка, а в реєстрі безповоротних втрат сержантів та солдатів Радянської армії запис про його загибель.
Але вперті чутки лунали Україною багато-багато десятиліть… про те, що 3 жовтня 1941-ого Олександр-Юрій потрапив в полон до німців, пішов з ними на співпрацю і обчислював Вернеру фон Брауну оптимальні траєкторії дій його ракет ФАУ-1 та ФАУ-2.
Про повоєнну долю Шаргея відомості також різнилися: за однією версією він опинився в зоні радянського впливу, був депортований на Московщину, засуджений та висланий на Колиму для відбуття покарання, звідки вже не повернувся; за іншою — в числі інших особливо цінних інженерів Рейха його разом з фон Брауном вивезли до Америки, де він працював на уряд до глибокої старості, допомагаючи США з їхньою ракетною програмою, і помер десь в 1980-х.