Найкомфортніший та найшвидший потяг свого часу, рекорд якого недосяжний для Укрзалізниці і нині, хоч за сто років людство зробило величезний крок вперед на шляху науково-технічного прогресу. Однак найшвидший потяг Львів — Коломия і досі долає цю відстань в кращому випадку за 3 години 22 хвилини, в той час як століття тому Люкс Торпедо — лише за 2 години 10 хвилин.
Цей рейковий лімузин, а якщо з технічної точки зору — то автомотриса (залізничний вагон з власним двигуном внутрішнього згоряння, якими зараз є рейкові автобуси), був винайдений та запущений в серію на австрійському заводі Austro Daimler Puch в 1933-ому. Відмінні в усіх аспектах характеристики цього супершвидкісного розкішного транспорту, здатного долати надвеликі відстані за мінімальний проміжок часу, незабаром змусили звернути на себе увагу урядовців Польської республіки.
Один придбаний на пробу Люкс Торпедо так сподобався польським можновладцям, що невдовзі було вирішено почати ліцензовану збірку модернізованих та оптимізованих під власні потреби (доповнений більш потужними дизельними двигунами, розташованими під капотом кожної з двох кабін машиністів, що замикали кінцівки вагону) п’яти мотрис у себе на заводі Fablok. В серію вони пішли вже три роки по тому, курсуючи як всередині країни, так і на підконтрольних Польщі в період інтербелуму українських теренах на маршрутах: Львів — Дрогобич — Борислав, Львів — Станіслав — Коломия, Львів — Золочив — Тернопіль та Тернопіль — Чортків — Заліщики.
Але за все в цьому житті треба платити, ба більше за такі безцінні ресурси, як час та зручність — розкішний 52-місний вагон, що летів крізь простір і час з запаморочливою швидкістю до 120 км/годину, два машиністи на кожному кінці вагону для пришвидшення можливого маневрування.., от тільки вартість квітка на відстань в триста кілометрів в один кінець дорівнювала сорока відсоткам середньомісячної зарплатні по країні.
Друга світова не довго дозволила користуватися розкішшю Люкс Торпедо відносно пересічним громадянам — два вцілілих на Краківському вокзалі вагони були задіяні для перевезення верхівки Третього рейху по території окупованих Польщі та України. У повоєнні ж роки повернуті Польщі автомотриси знаходилися в настільки жалюгідному стані, що їхнє використання в якості люксового транспорту стало практично неможливим. Тому одну з них прилаштували для доставки шахтарів до робочих місць, а інша ж виступала всього лише донором запчастин для неї.
Але обидві Люкс Торпедо вже на початок 1950-х повністю вичерпали свій ресурс, тому було прийняте рішення про здачу їх на металобрухт — так унікальний залізничний лімузин (його деякі швидкісні рекорди перевезень не побиті і донині) перетворилася на красиву легенду, все матеріальне підтвердження існування якої залишилося лише на старих поодиноких чорно-білих світлинах та уривках кінохронік Третього Рейху.