Активне торговельно-економічне життя в Україні, як невід’ємній частині тогочасного цивілізованого світу, вирувало в ті далекі часи, коли на світі ще не існувало ані світових релігій, ані сталих державних кордонів, ані законів та норм права як такого. І як би сучасні історики не хотіли представити ті часи темним беззаконням, в якому не було місця систематизованим сталим соціально-економічним відносинам, але насправді комерція та міжнародна торгівля процвітали вже тоді.
Так в ХI до н.е. на території північного Причорномор’я, на теренах панування кіммерійських племен для поліпшення товарного в обіг були введена грошова одиниця, назву якої історія не зберігла, на відміну від чисельних збережених українською землею її матеріальних втілень — вістря стріл з тупим чи закругленим кінцем, що унеможливлювало його використання по прямому призначенню в якості колючої зброї.
Застосування металевої частини стріли в якості розмінної монети спадкували і нові господарі української землі — могутні скіфи, що з’явилися на цих землях в VII до н.е. Про велику країну, що дала відсіч зазіханням самого перського царя Дарія ІІ, згадував сам Геродот. Причому вже тоді у Великій Скіфії було закладено фундаментальне соціально-політичне та економічне підґрунтя держави, одним із пунктів існування якого була власна валюта у вигляді започаткованому їхніми попередниками. І лише через три століття площик став повноцінною монетою зі збереженням абрисів повноцінного наконечника із стилізованими контурами бази.
В то ж час (VII — VI століття до н.е.) активізації грецької колонізації українського чорноморського узбережжя з метою пожвавлення торгівельно-економічної морської частини Великого Шовкого шляху з Китаю та Індії до європейських країн місцеві міста-поліси (Керкінітида, Ольвія, Борисфеніда) для спрощення розрахунків використовували валюту, яка була дуже схожа з деякими скіфськими взірцями (витягнутий овал прорізаний центральною віссю, що віддалено нагадувала вістря).
Пізніше форма монет грецьких полісів на українських теренах плавно трансформувалася спочатку в рибоподібну (адже появи своєрідного плавникового оперення та нанесення лускоподібного орнаменту на первинну форму на потребувала значних зусиль), але в через два століття Ольвія поступово перейшла до карбування більш складної, дельфіноподібної, монети з нанесенням літеральних значень.
На диво, в Керкінітидні та Борисфеніді монети з плином часу(з V столітті до н.е.) поступово наблизилися формою до скіфського закругленого вістря, яке ще через століття набуло більш правильних геометричних контурів і стало схоже на витягнуту трапецію, яка за припущеннями деяких вчених стала прототипом гривні Київської Русі, яка формою нагадувала віддзеркалену по більшій основі валюту тих грецьких колоній-полісів.
І хоча хоча литі монети Північного Причорномор’я протягом часу свого перебування в обігу зберегли свій бронзовий сплав виготовлення, а стародавня українська гривня була срібною, вони були в широкому вжитку на всіх теренах сучасної України та західних суміжних землях Румунії та Болгарії. Їхні зразки в чималій кількості і донині знаходять від Очаківа, острова Березань та Нижнього Подружжя до Констанці і Созополя.