Казково-мрійливий бичок, на хвості якого засинало українське сонечко, а на округлих боках – спочивали зорі, і місяць сяяв в його рогах, чудернацький жар-птах на квітучій гілці, киця на зеленій галявині, риба-щука в ополонці, вікно батьківської хати та малятко гойданий котиками… лагідна та все розуміюча тьотя Катя разом з хитруватим Дідом Панасом. Такі люблені в кожній українській оселі вони багато-багато років легким погойдуванням колиски та чистим, наче кришталеві води гірських річок, співом відправляли в царство солодких снів Морфея покоління і покоління українських дітлахів о дев’ятій вечора з екранів Українського телебачення-1.
Українська лялька Катруся, як незмінна помічниці тьоті Каті (телеведуча Катерина Лозовенко), за якихось п’ятнадцять хвилин один вечір по буднях (до дев’ятої в «На добраніч, діти») та цілу годину на вихідні (в «Катрусиному кінозалі») найбешкетливіших та неслухняних дітлахів перетворювала на зачарованих янголят. І запановували мир, спокій та тиша на цей час по всій українській землі. Адже лагідне українське слово, дотепні казки та національний колорит антуражу — це те, що говорило із самою душею діточок, яку не обдуриш фальшивою улеслево-солодкою мішурою брехні та лицемірства.
Ось тільки саме це звертання до генетичної пам’яті маленьких українців при повній аполітичності вечірньої дитячої передачі і стало приводом для неабиякої стурбованості окупантської московської влади (і це-то в період вже так званої кремлівської «лібералізації» під гаслом: «перебудова, пришвидшення, гласність»).
Спочатку Катерина Лозовенко, одного дня прийшовши як завжди на роботу, на знайшла своєї маленької помічниці — ляльку просто вкрали. Ведучій довелося в терміновому порядку вигадувати легенду про ніби-то «застуду» ослухи-Катрусі через не надягнений шарфик та шапочку, адже передача завжди йшла в прямому етері (через це жодного записів «Катрусиного кінозалу» не збереглося). Дітлахи з усіх куточків України почали слати своїй улюбленій іграшковій кінозірці зимові лахи з побажаннями якнайшвидшого одужання.
Ляльку замінили, з русокосої круглолицьої в сонячних поцілунках веснянок вона стала брюнеткою з великими як блюдця мигдальними оченятами. Ще якийсь час Катруся разом з тіткою Катею продовжувала бажати «На добраніч» українським дітлахам вечорами та цілу годину розважали по вихідних в своєму «кінозалі», на адресу якого щотижня приходили письма з замовленнями улюблених мультфільмів цілими мішками з усіх куточків України.
Шалена популярність в українських національних кольорах призвела до закриття «Вечірньої казки з Дідом Панасом» та «На добраніч, діти» з Катериною Лозовенко (в 1986-ому). «Катрусин Кінозал» пережив їх на два роки — одного дня тітці Каті просто по приході на роботу сказали, що її передача закрита. Ось так просто за помахом руки чергового помираючого московського окупаційного режиму були викинуті на смітник телевізійної історій п’ятнадцять років прихильності і любові кількох поколінь українських діточок та захмарні телевізійні рейтинги.
Катерині навіть не дали проститися зі своєю глядацькою аудиторією, перш ніж зникнути з ефіру назавжди. Лялька, як і не чисельні світлини відправилися до музею УТ-1. А вчорашня надпопулярна ведуча ще пів року оббивала пороги телевізійного керівництва в марних спробах повернути проект «Катрусиного кінозалу» до життя… але всі вони були марними. Дитяча телепрограма канула в Літу назавжди, навіть після зміни концепції каналу зі здобуттям Україною незалежності в 1991 році.