Він береже від лукавого українську землю в ту темну пору, коли сили зла під акомпанемент вию голодних вітрів, мороку білих заметілів правлять бал смерті, і все живе завмирає в летаргічному сні в надії на прийдешнє тепло і відродження життя. Саме тоді з прадавніх часів, сховавшись за саманними стінами своїх хатинок, ближче до вогню, українські пращури молили про порятунок та захист небесного Трифона-Перезимника.
Саме ім’ям цього небесного заступника чинили закляття від панівної волі вселенського зла, яке записане ще в старовиних «Чинів на нивах»: «Заклинаю вас, — отидіте на дивії гори, на неплодная древеса. Заклинаю вас, — ізидіте от міст наших на міста, яже предрік вам, непроходимая, і безводная, і неплодная». Читали ж молитву на Перезимника (як ще називали в народі цей день) тричі: в ніч на 1 лютого, опівдні та наступної опівночі на Сільвестра.
Віра в силу Трифонова у українців була на стільки великою, що вважалося — перебороти її нечистий не зможе в будь-якому випадку. За всієї своєї пересічності 1 лютого був забарвлений доброю містичною магією, а тому лише з цього дня після тривалої перерви поновлювалися ворожіння. Адже злі чари, які в момент привідкривання фіранки між двох світів під час гадання просочувалися на землю, більше не могли зашкодити ворожкам на суджених. Проводились вони зазвичай вже після заходу сонця і тривали аж до півночі.
А ось гадати на весну в Перезимника могли лише народжені цього дня. Том-то зазвичай громада на іменини виказувала їм велику шану, запрошуючи до столу та пригощаючи різними печеними смаколиками, що сказали перезимники (як традиційно їх кликали в народі) своє вагоме слово в передбаченні майбутнього посівного сезону.
Також на Зірчастого Трифона з побутових обрядів господарі обов’язкового проводили «заклинання мишів», щоб ті не псували скирди та не точили зерно. Для цього в день господар йшов до комори з зерном, де тричі читав замовну молитву для небесного захисника. Надвечір ж – не можна дивитися на зорі, бо присмалишся «мишачим вогнем», і ці шкідники на цілий рік оселяться на обійсті, ніякими закляттями не виженеш.
Шиття та прядіння, які з прадавніх часів вважалися в Україні напів-магічними дійствами, десь посередині між добром і злом, 1 січня були під суворою забороною, щоб небесний покровитель міг чітко провести межу між світів і захистив швачок-прядух від передчасного переходу в інший вимір буття.
З прикмет на Трифона в українському фольклорі збереглися: зорі на Перезимника — пізня весна (зірки на Трифона — до довго озноба); місяць народжується перед полуднем — на щедрий рік, а як сніжний — до щедрих бджолиних роїв та багатого меду; грім на Зірчастого — до літа вітрястого.