Наступний день після галасливого та метушливого Стрітення, коли весна за українським народним календарем починає свою нестримну ходу землею, з кожним днем відвойовуючи у зими своє царство, разом із великою радістю повернення тепла приходив легкий смуток від насування лихоманкового господарського сезону.
Вже з 3 лютого, під заступництвом небесного покровителя Симеона, починалася підготовка до майбутніх польово-городніх робіт. Цього пересічного дня навіть за відсутності жорстких правил на роботи чи проведення дозвілля (крім суворої заборони для всіх на сварки та недобрі думки-справи) за традиційними українським канонами господареві треба хоч ритуально трохи попоратися з конячою збруєю, боронами та плугами. А ще його цьогоденною турботою було проведення обряду поховання тарганів, бліх, клопів.., щоб ця нечисть не псувала худобу протягом всього наступного господарського року.
Не тільки господар обійстя, але й його духовний у всіх клопотах помічник-домовик активізовувався на Симеона, відчуваючи свою відповідальності за благоденство роду залежно від ладного стану всіх речей та засобів, що його забезпечували.
Причому першою турботою хатника були його улюблені коні, яких він починав після тривалого зимового застою тренувати-готувати до важкої праці в полі. От тільки іноді, не розрахувавши свого завзяття, кажуть люди, домовик міг заїздити 3 лютого ломовиків до смерті. Том-то про всяк випадок на цей день в стайнях чіпляли опудало сороки, батіг чи чоловічі штанці, щоб його відлякати, натомість на припічку в хаті лишаючи миску молока та хлібний окраєць.
Для господинь ж цього дня здебільшого був відпочивальним, бо небесна покровителька Ганна, за українським повір’ям гуляє полями та степами, луками та лісами, перевіряючи чи готові вони до стрін весни-красни. Цього днятурбувати її домашніми клопотами не можна, бо вода — то її сльози, калина — то її краса. А ще красуня – заступниця малечі; вважається, що просити небожительку про захист немовлят потрібно саме 3 лютого, сподіваючись, що будучи неподалік вона почує щиру молитву та вбереже дітлахів від усякого лиха (свято ще мало народну назву «Охранителі немовлят»).
З українських народних прикмет на 3 лютого до сьогодні дійшли: як Симеона та Анни калюжі, так вже не буди сильної стужі; як на Ганни сніжиця — так будуть бджоли роїться; чорний одяг на Ганни — до дитячої труни; гроші дати в борг на Симеона — що викинути; як сніг на Анни лопатий — до пізньої весни та мокрого літа; як протяг в печі — до холодів; птахи співають — до погоди, а низько літають — до негоди.