Стоячи на порозі міжсезоння вона фактично відчиняє двері для майбутнього тепла, хоча холодний подих зими за її плечима ще клубами накриває українську землю, як помста від свого безсилля перед вже відчутною невпинною ходою весни. Служителька Чорнобога, донька Мари та дружина домовика, Кікімора, святкує свої іменини 16 лютого, до святкування яких з великою шаною здавна ставляться в народі представниці слабкої статі.
Щоб не погнівити сварливу духовну господиню хати цього дня україночки від малку до старку не виконували жодної суто жіночої роботи, даючи кікіморці змогу відпочити, а не стояти весь час у них за плечима, контролюючи правильність виконання роботи. Тому прядіння та ткацтво, шиття і вишивання… та, навіть, випікання хлібу були під суворою забороною. До того ж сама робота мала бути добре схованою по шухлядках та скринях, бо всі нитки та прядиво вона на помсту попплутає, що потім і не розбереш. Та й просто лиха може наробити в хаті: то посуд поб’є, то речі поховає, то дірку в бочці проколупає…
Прийшле на українські землі християнство в більш пізні часи намагалося затьмарити побутовий образ домовикової господині, призначивши на 16 лютого святки Мар’яни (Марем’яни, Мерем’яни, Маріамни) Праведниці, сестри апостолів Філліпа та Ворфоломея, яка, прийнявши обітницю незайманості, допомагала своїм братам розповсюджувати віру Христову, а по їх смерті – несла світло вчення сама Лікаонійській області.
Здавна в народі вважається, що на Кікіморини іменини ні в якому випадку неможна подавати до столу страв з курятини, бо то — її улюблена свійська животина. А бояк цього дня господиня комори та запічку через вільне дозвілля багато грає, та тільки-от міри не знає, зі своїми улюбленими птахами, то для магічного захисту від її витівок в курнику вішали курячого бога (камінчик з природною дірочкою).
А як на припічку в ніч на 16 лютого лишити для неї лишити склянку свіжого молока, миску каші та буханець хлібчику — то за нагоди домовикова дружина попередить про насування на родину чи оселю біди, а ще завжди вночі допоможе дитину заколисати, тісто доглянути, посуд помити…
З чисельних збережених протягом тисячоліть прикмет та приказок на Мар’янин день українського народного календаря найбільше розповсюдження мають: на Кікіморони родинки, підняв Ярило зиму на вилки; туманна Мар’яна — до холодного травня; як 16 лютого гоже, так і літо погоже; падаюча зірка — до смерті в родині; дівчині першою стріти на вулиці жінку — до одруження.