Людині завжди кортіло зазирнути в майбутнє, яке всемогутній Час надійно береже за сьома печатками, щоб не допусти втручання земної волі в накресленій самими Небесами перебіг подій. Але ж надія помирає останньою, тому за багато тисячоліть український всесвіт викарбувала свої методи зв’язку з потойбіччям, поступово перетворивши їх на уніфіковані ритуали з магічним підтекстом. І як тут було обійтися без каблучки, що здавна виступала символом самого Бога-Сонця, ототожнювала чоловічу статеву силу та виступала об’єктним земним прихистком душі. Тому і гадань за допомогою персня в Україні збереглося чимало на судженого, на долю, на майбутніх діточок, на добробут…
Для ворожіння в українському народному календарі існували певні, зумовлені перевіреними часом ворожильними результатами дні. Так, за переказами, найтонша межа між небом та землею приходилася на Різдвяну ніч, на Коліти, на Купали, на Василя.., хоча нетерпляче бажання, особливо дівчат, зазирнути за обрій сьогодення не зупиняло їх від гадання і в інші дні, але обов’язково в темну пору доби, ближче до опівнічної магії. Для обряду зазвичай використовувалось власна подарована батьками на повноліття каблучка (перстень) або обручка.
Так підвішене на складеної навпіл нитці кільце (нитка має бути довжиною від внутрішнього згину ліктя до кінчика вказівного пальця однієї руки ворожки) широко використовується в різних видах гадань:
на долю опустити підвішене кільце в пусту склянку, заплющити очі для кращої концентрації, подумки задати питання про свою подальшу планиду і подивитися: як воно стукнеться об правий бік склянки, відповідь — позитивна, лівий — негативний, а стоятиме на місці — значить несприятливий для ворожіння час;
на діточок підвішену над долоню каблучку (за іншою версією – голку) три рази опускають з одного її боку, потім стільки ж — з іншого і підводять до центру: як пішла по колу — першою народиться дівчинка, а прямими лініями — хлопчик. Потім процедуру повторюють на другу дитину… і так далі, допоки після трикратних опускань кільця по боках долоні воно над її центром не перестане рухатися;
на судженого написати імена милих серцю на різних листочках паперу, перемішавши та розклавши надписами долу (щоб не було видно написаного), обережно без поспіху підводити перстень на мотузці та зупиняти над кожним папірчиком: як кільце почне хитатися маятником — то і буде імовірний суджений, а над якими зовсім завмира — абсолютно не перспективні стосунки;
на одруження як підвішена на червоній нитці обручка піде над головою дівчини за годинниковою стрілкою — бути їй заміжньою в цьогоріч, проти — не одруженою Новий рік стрічати.
Каблучка опущена в склянку води здавна в Україні вважалася своєрідним вікном в потойбіччя, через яке можна було потайки зазирнути в майбутнє, варто було лише відкрити свій розум для його сприйняття:
на судженого опускали каблучку в повну склянку та пильно вдивлялися в абсолютній тиші темряви при крихкому світлі свічки довгим поглядом в самий її центр, подумки примовляючи «Суджений, ряджений прийди до мене нічничать». Абриси обличчя того, кому судилося стати супутником життя, самі з’являться на дні склянки;
на діточок занурити перстень в повну на дві третини склянку води і виставити на ніч на мороз: скільки на замерзлій поверхні на ранок з’являлися пагорбочки — стільки буди у ворожеї синочків, а скільки впадинок — стільки донечок, як абсолютно гладка поверхня — бути їй бездітною;
на заміжжя занурена в воду на нитці обручка стільки разів стукнеться о краї склянки, скільки бути панночці заміжньою.
Перстень та зерно — два відомих з прадавнини надпотужних українських магічних знаряддя, за допомогою яких, вважається, вікно крізь часи буде в двічі ширшим, а погляд ворожки — набуде діамантової чистоти:
на статок покласти в миску з трьома набраних двома руками жменями зерна три каблучки (золоту, срібну, мідну/олов’яну). Ретельно все перемішати, щоб каблучки не проглядали з-під зерняток. Взяти одну жменьку з миски однією рукою: як в жмені буде золота — до багатого життя, як срібна — до забезпеченого, як мідна (олов’яна) — скромного, дві та більше каблучок — символізують достаток в різні етапи життя, а без каблучки зерно вийде — весілля цьогоріч точно не чекайте;
на діточок насипану в миску жменю посипають високо піднявши в гору над кільцем, що майже над столом вказівним та великим пальцями тримає дівчина: скільки зернинок просиплеться крізь кільце, стільки у панночки буде діточок.
З прикмет: як провести по палючій щочці дівчини (за народним повір’ям — її хтось згадує добрим словом) каблучкою і вона залишить темний сірий слід — якийсь парубок її палко кохає; впале з руки кільце — до скорої далекої дороги; у дівчини кільце з руки покотилося до порогу — на скоре заміжжя.