Хто б міг повірити наприкінці 1980-х, що всього за пару-трійку років впаде залізний радянський занавес, що тримав фактично в повній ізоляції, як в клітці, українців цілих сімдесят років, в країні на тлі шаленого сплеску приватної ініціативи один за одним проявлятимуться приватні навчальні заклади різних освітніх рівнів. Один з них буде організований та багато років очолюваний виходецем з Піднебесної зразка економічного дива Ден Сяопіна, Лі Цзегао.
Він, народжений 25 травня 1936 року в далекому Китаї, приїхав в середині 1950-х для навчання в Харківському гірничому університеті по програмі обміну студентами. Україна, нехай і добряче пошматована Другою світовою, закохала в себе юного китайця своєю такою незвичною архітектурою, культурою, ароматом українських страв… Здається, це всеохоплююче почуття саме пришвидшувало його серцебиття, налаштовуючи на романтичний лад — він одружився зі студенткою Зінаїдою Пшеничною, краматорчанкою, що здобувала в Харкові викладацьку професію.
Невдовзі на світ з’явився плід того україно-китайського кохання, синочок Олексій. От тільки душа Лі кликала його на батьківщину, та й родичів треба було вшанувати, познайомити із дружиною. От тільки тієїзнаної ним батьківщини з її тихими білими пагодами та тисячолітнім укладом життя вже не було — «культурна» революція Мао стріла молодят в’язничними ґратами та застінками трудових концтаборів, як носіїв «чужинної ідеології». На щастя Бог вберіг їхнє дитя, пославши мудре рішення залишити Олексія у українських дідуся з бабусею в Краматорську на час тієї «короткострокової», як тоді вважало наївне подружжя, ознайомчої поїздки до Китаю, бо розтяглася вона на багато-багато років.
Лише смерть червоного китайського диктатора-Мао в 1976-ому відкрила десяткам тисяч китайських політичних в’язнів, в числі яких була і подружжя Цзегао-Пшенична, шлях на свободу. Але навіть після падіння режиму Лі не схотів залишатися в Китаї, який завдав йому так багато страждань та зруйнував ледь почате подружнє життя. Він повертається до Краматорська, де займається викладацькою діяльністю в Краматорському індустріальному інституті та веде наукову діяльність на Старокраматорському машинобудівному заводі.
З відновленням в 1991-ому української незалежності, як один з проявів ринкової економіки та освітньої підприємницької ініціативи, в Слов’янську ініціативою професора Федіра Піддубного відкривається Міжнародний інститут управління, бізнесу і права, запрошеним проректором якого став Ли. Але пропрацюв він там зовсім не довго, бо надихнувшись ідеєю приватної вищої освіти пан Цзегао за рік відкриває власний Економіко-гуманітарний інститут в Краматорську. Може він відчув, що той Піддубненський проект з оксамитовими писаними золотом дипломами, пришвидшеною підготовкою за три роки замість необхідних п’яти та без жодної державної програми — не про освіту, а лише спосіб швидко заробити. Піддубненські студенти (тільки в Слов’янську налічувалося більше п’яти тисяч так) за три роки навчання та свої зовсім немаленькі суми сплачені за цей час отримали лише ті самі, не маючи жодної юридичної сили красиві оксамитові обкладинки з золотим тисненням.
Краматорський ж економіко-гуманітарний (чи просто «китайський») створювався Лі Цзегао ґрунтовно, з дотриманням всіх норм та вимог Міносвіти України, хоча це і вимагало неабияких фінансових затрат. Адже приміщення (першим гуманітарним корпусом став викупленим колишній двоповерховий дитячий садочок по Парковій 43а, а для економічного використовувалась чотириповерхова адмінбудівля Науково-дослідницького інституту промислового машинобудування по пр. Миру), кваліфікований персонал (на щастя для комерційного ВНЗ в той час бюджетна освіта фінансувалася надпогано, тому була можливість залучити до своїх лав найкращих спеціалістів), надсучасна бібліотека, комп’ютерні класи… коштували геть не дешево.
Але всі зусилля вартували кожної сплаченої копійчини, свою першу державну акредитацію КЕГІ в 1997-ому пройшов на відмінно, бо спеціалістів там готували дійсно найкращі професіонали своєї справи на совість (склад одних викладачів з професорським науковим ступенем налічував сімнадцять осіб): якщо культурологія — то з щорічними виїздами Андрія Корнєва на розкопки до Криму чи Святогірська, як менеджмент виробничої сфери — так всебічна освіта з англійською з нуля та Технікою і технологією Віталія Глібовича Сидоренка з 96 листовим зошитом списаним в кожній клітинці за семестр три роки поспіль, щоб охопити майже все наявні види промислових виробництв, а мови — так із практикою у native speakers… Далі більше, невдовзі у КЕГІ з’явилася власна будівля гуртожитку та ще два корпуси на додачу.
Але і на цьому діяльний китайський ректор не збирався зупинятися: в розташованій трьома десятками кілометрів південніше Костянтинівці відкрився Навчальний центр інституту в будівлі колишнього Українського заочного політеха (1999), а згодом в Краматорську – дитячий садочок, школа «Біла пагода» та гімназія. Окрім того Ли Цзегао відкрив по ресторану китайської кухні в Краматорську по Миру – «Харбін» та Костянтинівці в приміщені кінотеатру «Спутнік» — «Пекин».
Однак, роки давалися в ознаки, і в середині 2000-х Леонід Петрович, як його на український манер називали місцеві, почав відходити від справ, передаючи бразди правління більш молодому поколінню. Ні, він так і залишився почесним ректором КЕГІ, але інститутом керували тепер наймані менеджери. А він, автор полусотні різноманітних наукових робіт, продовжував збирати колекцію нагород та грамот визнання свого організаторсько-викладацького таланту: знак Петра Могили, знак «Відмінник освіти України», медаль «Золотої книги ділової еліти України»…
В 2011-ому Краматорськ урочисто святкував 75-річний ювілей Лі Цзегао, а в день 24-ої річниці Незалежності України видатного краматорського китайця не стало. За рік на IV корпусі КЕГІ з’явилася пам’ятна табличка на його честь. От тільки його головне творіння пережило свого творця всього на два роки — в 2017-ому Краматорський економіко-гуманітарний інститут був закритий. Лише тисячі його випускників досі з теплотою пригадують свого ректора і ту, майже магічну атмосферу, яку він створив в стінах свого ВНЗ.