Вічна загадка історії: чому величезні скарби століттями ховаються недоторканими під самим носом у людства недоступні для добре оснащених та спеціально навчених команд археологів, які покладають на їхні пошуки цілі життя, а дрібні монетки з великої глибини століть раз-у-раз виринають до рук випадкових перехожих.
Срібна монета дирхем карбувалась та була у широкому вжитку мусульманського світу в період Аббасидського халіфату. У VIII–X століттях саме ці монети становили основу міжнародної торгівлі в Євразії, торговельні шляхи, що з’єднували Близький Схід із Північною Європою, якої проходили через степи, лісостепи та водні артерії Східної Європи, зокрема, через терени нинішньої України та Сіверщини з Миропіллям, на місці якого вже тоді існувало велике поселення.
Знані І тисячоліття століття «шлях із варяг у греки» та «дорога зі Сходу на Північ», за допомогою якого європейські на та арабські купці, а також скандинави-варяги та слов’яни проводили товарно-грошовий обмін між собою: хутра, віск, рабів, залізо мінялися на срібло, шовк, прянощі та інші екзотичні для європейських країн товари.
Уявімо собі: далекий VIII або IX століття. Десь на території сучасної Сумщини селянин або купець, можливо, з неспокійним серцем, закопує у землю невеличкий глиняний горщик, повний срібних монет, — арабських дирхемів, викарбуваних в далеких напів-казкових Багдаді, Самарканді, Ширазі, Тбілісі. Він робить це в буремну годину, сподіваючись зберегти своє багатство до кращих часів. Але доля вирішує інакше… Минуть віки і віки, десяткі покорінь народяться та розчиняться в світі тіней, сонце сотні тисяч разів розходитиме над українською святою землею, і лише випадковий шукач металів на дозвіллі знайде ті давно поховані монети, яких останній раз торкалася рука людини 1200 років тому. Чи це не зачаровуюча магія матеріальності часу?
Як свідчить інформація зі сторінок «Історія та археологія», один із таких скарбів було знайдено під Миропіллям у Сумській області в 1887 році одним з селян на орендованій у Римского-Корсакова під Бойковою горою. Інформація про нього збереглася в історичних анналах завдяки відісланій землевласником на експертизу до Петербурзького археологічного інституту дюжині арабських монет (звані в Україні як куни або ногати) зі своєї частки. Загалом Бойківська знахідка складалася з дирхемів 904 – 968 років та срібних прикрас (браслети, пряжки, збруя).
І була вона далеко не унікальною, на Сумщині, як і на більшості території України, подібні скарби зустрічаються відносно часто – тільки до червоної окупації України 1920-х подібні скарби арабських монет знаходили в Нижній Сироватці під Сумами, в самих Сумах, біля Миропілля, Глинська. Продовжують відкривати їх і понині.
Так в останній зі знайдених скарб з 295 срібних арабських монет династії Саманідів (819-999 роки), імперія яких в часи свого розквіту охоплювала території сучасних Афганістану, Ірану, Туркменістану, Узбекистану, Таджикистану, Киргизстану, Казахстану та Пакистану, Сіверщина ж підтримувала тісний зв’язок з Хазарського каганату. Скарб випадково був знайдений на березі річки Псел та переданий в 2021 році аматором-металодетектористом до Сумського краєзнавчого музею.
З цікавинок наукових висновків знахідки під Миропіллям можна відмітити: українці з часів Київської Русі були не тільки виступали транзитними посередниками в жвавих економічних зв’язках Європи зі Сходом, а й самі виступали їх активними обектами за наявності чималої кількості пов’язаних з ремеслом і торгівлею поселень по всій території України; вже тоді країна знаходилася в стані перманентної загрози гроші закопували у кризові моменти (війну, набіг, політичну нестабільність) в надії зберегти від зазіхань.
Арабські дирхеми, знайдені на українських землях — це срібна нитка, що пов’язує сьогодення із далекими часами і землями давно зниклих імперій. Вони нагадують: українська історія багатша, складніша й цікавіша, ніж здається на перший погляд. І в цій історії ще багато несподіваного — варто тільки вміти дивитися під ноги та глибину минулих часів.